«Громадянин Кейн» (Citizen Kane) 1943
_
Режисер: Орсон Веллс
У головній ролі: Орсон Веллс
Про цей фільм написані томи літератури, та що там томи – цілі бібліотеки: «Громадянина Кейна» заведено вважати чи не наріжним каменем мистецтва кіно. Та стрічка й насправді просто нашпигована сміливими, новаторськими ідеями. Звісно, фільми про журналістів знімалися й раніше (наприклад, «Його дівчина п’ятниця» або «Перша шпальта»), та вперше в голлівудському кіно сюжет був побудований навколо журналістського розслідування.
Тема розслідування репортером Джеррі Томпсоном обставин життя медіамагната Кейна дала змогу Орсону Веллсу нанизати на драматургічну нитку безліч строкатих, майстерно знятих, але дуже різнорідних за стилем сцен. Якби не одне «але»: звідки репортеру стали відомі останні слова Кейна, який вмирав на самоті? Кажуть, коли Веллсу вказали на цю помилку, він попросив більше нікому про це не розповідати. Втім, переможців не судять.
Перший фільм-розслідування «Громадянин Кейн» – це, крім іншого, також дослідження можливостей кіно режисером-дебютантом Орсоном Веллсом, який із захопленням неофіта відкриває для себе глибокий фокус, рірпроекцію, надвеликі плани та інші оптичні ефекти. Причому ця енциклопедія можливостей кінематографії, якою «Громадянин Кейн» став для кількох поколінь режисерів, створювалася Веллсом буквально в процесі зйомок. Що сказати, на те він і геній.
«Уся президентська рать» (All the President’s Men) 1976
_
Режисер: Алан Дж. Пакула
У головних ролях: Дастін Хоффман, Роберт Редфорд, Джек Уорден, Мартін Болсам
Фільм, поставлений за документальною книжкою журналістів Боба Вудворда і Карла Бернстейна, які в 1973 році розслідували Уотергейтський скандал для газети The Washington Post, знятий настільки майстерно, що переглядається на одному диханні, як захоплюючий трилер. Тож свої чотири «Оскари» і десять номінацій на премію BAFTA «Уся президентська рать» здобула не дарма.
Фільм наочно показує, наскільки це кропітка праця – журналістське розслідування: скільки потрібно зробити дзвінків, часто непотрібних, скільки адрес обійти на своїх двох, щоб подзвонити в зачинені двері. Яких титанічних зусиль потрібно докласти репортеру, щоб розтопити кригу недовіри і достукатися до кожного потенційного інформатора, який зовсім не прагне поділитися з вами відомостями, адже інформація може коштувати йому репутації, кар’єри, а то й життя.
«Фільм наочно показує, наскільки кропітка праця журналістське розслідування»
«Життя Девіда Гейла» (The Life of David Gale) 2002
_
_
Режисер: Алан Паркер
У головних ролях: Кевін Спейсі, Кейт Уїнслет, Лора Лінні
У центрі цього фільму – розслідування, в яке втягується, сама того не бажаючи, журналістка одного з американських журналів. Погодившись взяти інтерв’ю у засудженого до смерті злочинця, Бетсі Блум – так звуть журналістку у виконанні Кейт Уїнслейт, розуміє, що обвинувачений, який все свідоме життя боровся за скасування смертної кари в штаті Техас, опинився в камері смертників не з власної волі. Найімовірніше, його підставили.
І хоча спочатку журналістка тут виглядає, швидше, пасивним спостерігачем, порівняно з її енергійними колегами, професійна діяльність яких вичерпно показана в інших фільмах нашої добірки (може здатися, що факти невинності засудженого до смерті професора філософії самі падають їй до рук), в останній третині фільму Бетсі все ж енергійно береться за справу. Стежити за її роботою – одне задоволення: Бетсі Блум не лише вдається довести невинність героя Кевіна Спейсі, а ще і докопатися до суті того, що відбувається.
У результаті звичайна драма про те, як журналіст у останній момент витягає несправедливо засудженого з газової камери, обертається значно глибшою й трагічнішою історією та зачіпає безліч дуже непростих питань. Однозначно, одна з найкращих робіт Алана Паркера, який раніше вже ставив такі дуже непрості фільми-розслідування, як «Серце Ангела» і «Міссісіпі у вогні».
«Зодіак» (Zodiac) 2007
_
_
Режисер: Девід Фінчер
У головних ролях: Джейк Джилленхол, Марк Руффало, Роберт Дауні мол., Хлоя Севіньї
Історія розслідування справи про серійного вбивцю на прізвисько «Зодіак» – це не тільки (і не стільки) історія спільного розслідування поліції і журналістів газети San Francisco Chronicle, скільки історія розслідування, яке провів сам режисер, коли готувався до постановки фільму.
Тисячі, десятки тисяч сторінок документів, які перелопатив Девід Фінчер. Сотні намальованих графіків і схем, де в той чи той час перебували фігуранти, у що вони були одягнені, чим харчувалися, яка музика грала у цей час по радіо. Вигляд міст, відновлений до дрібниць.
«Зодіак» – це історія розслідування, яке провів режисер Девід Фінчер»
Нічого дивного, що до фіналу картини стає зрозуміло, хто тут головний герой – це не бравий інспектор поліції Дейв Тугі, не нахабнуватий репортер у прекрасному виконанні Роберта Дауні-молодшого і, звичайно ж, не можливий вбивця. І справа тут не лише в тому, що сором’язливий карикатурист San Francisco Chronicle, який захоплюється шарадами і тому розгадав зашифровані послання «Зодіаку», витратив багато років на розслідування цієї справи і написав книгу, яка лягла в основу цього фільму. Роберт Грейсміт – це альтер-его самого режисера, одержимого перфекціонізмом і тому готового жертвувати заради своєї роботи всім, на смерть борючись зі студійним начальством за власне бачення фільмів.
Тож не дарма персонаж Роберта Дауні-молодшого, репортер Пол Ейвері, зрештою зазнає поразки і як людина, і як професіонал. Так само одержимий своєю роботою, як Грейсміт, Тугі і сам Фінчер, він готовий «пересмикнути» факти заради ефектного заголовку на першій шпальті. Тоді як для Грейсміта головне – це докопатися до істини
«У центрі уваги» (Spotlight) 2015
_
Режисер: Том Маккарті
У ролях: Марк Руффало, Майкл Кітон, Рейчел Макадамс, Лев Шрайбер, Стенлі Туччі, Біллі Крудап
«У центрі уваги» – назва шпальти журналістських розслідувань газети The Boston Globe: саме завдяки відділу, очолюваному самим Бетменом (Майкл Кітон), у газети така вага і популярність в Бостоні. Новий головний редактор вважає, що три працівники газети даремно протирають штани (і спідницю), і доручає відділу тему, якій ані в редакції, ані в самому місті не радий ніхто, крім нечисленних активістів і пронозливого адвоката у виконанні хамелеонистого Стенлі Туччі: розкрутити справу про священиків-педофілів. Дві третини газетярів – католики, а католицька церква в Бостоні – реальна сила.
Втім, якщо б цілком реальному редакторові Уолтеру Робінсону на прізвисько «Роббі» і репортерам Майклу Резендесу і Саші Пфайффер не вдалося витягнути на світ божий всю цю шокуючу і брудну історію, вони б не отримали Пулітцерівську премію, а сам фільм – оскарівську статуетку.
Режисер Том Маккарті зізнавався, що, знімаючи «У центрі уваги», надихався зокрема і «Всією президентською раттю», що помітно. Той же неспішний темп оповіді, ті ж будні журналістів, яким день за днем доводиться стукати в зачинені двері і ставити запитання, на які ніхто не бажає відповідати. Та в останній третині фільм, що складається переважно з інтерв’ю і редакційних нарад, перетворюється на настільки захоплюючий розмовний трилер, що відірватися від екрану непросто. Та й не потрібно.
Не можна не звернути увагу на те, як влаштована робота відділу розслідувань: журналісти можуть дозволити собі тижнями розробляти потрібну тему, методично збираючи матеріал – розкіш, недоступна вітчизняним газетярам, які пишуть, як правило, у номер, з коліс: вранці узгоджується з начальством тема статті, ввечері текст має бути готовий. На збір інформації та написання тексту виділяється один робочий день. Факт чекінг? Не чули. Утім, уже зараз зрозуміло, що «золоті» часи української газетної журналістики залишилися нехай у не такому вже й далекому, та все-таки в минулому.
