Секрети виробництва: за лаштунками проекту «Право на владу»

У 2017 році один випуск «Права на владу» на телеканалі «1+1» збирав біля екранів у середньому понад два мільйони українців. Пік популярності проекту припав на осінній сезон, тоді частка глядачів суспільно-політичного проекту становила 7,2% за аудиторією 18+.

Цього року програмі «Право на владу» виповнюється чотири роки. Тільки за останній рік на проекті побувало майже 100 політиків, які встигли обговорити близько 20 тем. Найактивніші учасники програми – представники БПП і партії «Народний фронт», оскільки, на думку редакції, представники влади завжди мають бути присутні в залі та відповідати за ухвалені рішення.

Як виявилося, для того щоб створити якісний політичний телевізійний продукт, потрібно чимало рук. Редакторська група «Право на владу» складається із восьми осіб, ще 24 людини супроводжують прямий ефір, із них – два режисери, два асистенти режисера, один оператор-постановник, тринадцять операторів, три звукорежисери, два світловика, два режисери монтажу і один дизайнер .

Першим нас зустрів головний редактор проекту Сергій Мамаєв.

«Якщо стоїть завдання створити хороший громадський продукт, потрібно розуміти, що ще з початку 90-х політика сприймається українцями як одна суцільна нескінченна мильна опера, де всі сваряться, миряться і щось відбувається в країні. Тому, коли я прийшов на «Право на владу», я розумів, що наше завдання – показати глядачам, як ця опера позначається і впливає на звичайних людей, наприклад, на мою маму в Кропивницькому, на глядача Запоріжжя, Львова, на вас», – ділиться секретами виробництва Сергій Мамаєв.

«Я сама на кнопки режисерського пульта не натискаю, за це в нашій команді відповідає моя права рука – Елла Шикер. Саме вона грає на 12-ти камерах. Ми, до речі, з Еллою єдині дівчатка в нашій групі. Мені важливо, щоб глядачі переживали, сміялися і плакали, адже наша програма не тільки про політику, вона про життя. Радію, що за всі ці роки, з 2014-го, ми вже міцно спрацювалися, адже прямий ефір безкомпромісна штука і бувають випадки, коли дати команду не можеш. Таке буває, коли беремося за болючі теми, про які говорити важко. Ми з ведучими до таких тем готуємося особливо трепетно ​​і, як це бувало з нами неодноразово, так вибудуємо драматургію, що під час ефіру самі втрачаємо дар мови. Наташа мовчить, я не можу вимовити команду без ридань, і тоді наша команда робить це за нас», – розповіла «Телекритиці» Ірина Карпова.

Головна проблема політичних проектів, кажуть творці, – це вивести політиків на чисту воду.

«Для цього ми намагаємося ставити прості та прямі запитання. Основне завдання ведучих] Наташі та Сергія розговорити чиновників, коли ті намагаються відмовчатися, і вловити момент, коли вони починають викручуватися. Часто ведучі вдаються до правилу трьох запитань у журналістиці – коли одне і те саме запитання можна поставити тричі, щоб домогтися конкретної відповіді», – розповідає Сергій Мамаєв.

Запитання, яке цікавило нас: чи дійсно всі українські політики так рвуться взяти участь у прямих ефірах чи їх усе-таки доводиться вмовляти?

У відповідь Сергій Мамаєв лише таємничо посміхнувся.

«Перед кожною програмою редакторська група разом із ведучими фактично “грає у пасьянс”. Часто тих, кого хочемо бачити в студії ми, не хочуть делегувати партійні штаби, або вони взагалі не ходять на ток-шоу. Іноді політичні сили намагаються висунути вимоги – з тим ми будемо разом у студії, а з цим – ні. Наприклад, члени Міністерства охорони здоров’я ніколи не приходять на ефіри разом із членами комітету Верховної ради з питань охорони здоров’я. Ось так у них склалося історично. І це далеко не поодинокий випадок. Але у нас правило одне – платити гроші за участь у програмі забороняється», – ділиться головний редактор проекту.

Основна мета редакторської групи – знайти тих політиків і експертів, які представлять максимально різні погляди на проблему і при цьому будуть зрозумілі глядачеві. Але навіть між зрозумілими і мирними, на перший погляд, політиками трапляються сварки. Своєю чергою, наші ведучі – Наталія Мосейчук і Сергій Іванов – намагаються звертати увагу глядачів на політичну приналежність гостей і на їхні інтереси.

Тікаючи готуватися до ефіру, Сергій Мамаєв додав: «Право на владу» виходить у прямому ефірі, а значить, у нас відсутній монтаж. Ми не можемо нічого вирізати, замінити та додати. Так, це ускладнює роботу і ведучим, і політикам, зате саме тому до нас більше довіри глядачів».

Для Наталії Мосейчук прямі ефіри – справа звична, а нам стало цікаво, як швидко освоїв нову професію Сергій Іванов.

«Мені складно зараз відповісти, я більше боявся цієї роботи чи хотів її отримати. Але головним здивуванням для мене було те, що автори проекту не побоялися запросити на це шоу, як то кажуть, людину з вулиці. Так, я займався журналістикою до цього, але ніколи навіть не мріяв вести програму. Це неймовірно приємно», – радіє Сергій Іванов.

Втім, судячи з ефіру, Сергію досить комфортно в студії.

«Зазвичай політики віддають перевагу обтічним пафосним спічам, а не інтелектуальній дуелі з журналістами й опонентами. Про себе дають знати формати шоу, у яких раніше політики могли годинами стояти біля мікрофона, штовхаючи з трибуни партійні меседжі. Щоб запобігти такій ситуації і не допустити в ефірі популізму, ми з Наталею свідомо створюємо дискомфорт для спікера, який намагається заховатися від конкретних запитань за беззмістовним красномовством».

Глядачі іноді помічають, що ведучі не завжди знаходять спільну мову під час ефіру, але Наталя Мосейчук запевнила нас, що це в жодному разі не сварки, а просто жива дискусія.

«Гучні обговорення тем – це лише родзинка формату (проекту «Право на владу». – Ред). Як правило, після таких моментів люди тільки більше прикипають до екрану. Всі хочуть бачити ведучих зі своєю точкою зору, живих, імпульсивних. Інакше, без цих якостей політичний проект був би елементарно глядачеві нецікавий», – ділиться своїми спостереженнями ведуча Наталія Мосейчук.

Як запевнила нас ведуча, ще жодного разу не було, щоб після ефіру вони з Сергієм вийшли мовчки і з образами, всі суперечки відбуваються тільки в рамках прямого ефіру та проекту.

Чи зміниться якось проект напередодні виборів? Сергій Мамаєв знизує плечима: «Перегони вже почалися, хоча й неофіційно. Ближче до осені буде зрозуміліше. А в цілому можу сказати точно, закон про передвиборну агітацію порушувати не будемо». При цьому він додає, що команда розглядає можливість розширення формату і хоче посилити соціальну спрямованість проекту.

А нам залишається лише повірити головному редакторові та зазирнути на кухню «Право на владу» вже восени, з початком нового телевізійного сезону.