Про свободу слова в Європі
Дивно, що в Європі журналісти зазнають фізичного насильства: культура безкарності стала фактом повсякденності й на Балканах, і в Східній Європі, і на території колишнього Радянського Союзу. Тому питання боротьби з безкарністю, яка породжує нове насильство, наразі є одним із пріоритетних завдань.
Усю світову спільноту вразили вбивства журналістів у Європі, зокрема, трагічна смерть мальтійської журналістки Дафни Галіції, а також словацького розслідувача Яна Кучака. Тому Європа також не захищена від жорстоких актів насильства.
І хоча Європа дуже різна – є успішні в економічному плані країни, є такі, які тільки стають на шлях демократії, – проте медійні процеси єдині для всіх. Тут нікого не можна убезпечити. Тому саме солідарність і публічний розголос – найнадійніша зброя в боротьбі з безкарністю.
Про роботу з Радою Європи
За сприяння національних спілок Європейська федерація надіслала до Ради Європи понад 200 звернень з приводу захисту прав журналістів. Саме ці питання мають бути пріоритетними, адже, коли журналісти не почуваються захищеними, говорити про розвиток демократії вкрай важко.
У багатьох країнах Європи зараз відбуваються спроби регулювати діяльність ЗМІ зверху. Мотивація і пояснення різні: загроза тероризму, зростання агресії в інтернеті, обставини у зовнішній і внутрішній політиці. А це, звичайно, пряма загроза існуванню професії журналіста. Але безпека – це передусім справа рук самих журналістів. На жаль, багато колег не звикли активно боротися за свої права, не звикли, застосовуючи місцеві і міжнародні важелі впливу, притягати до відповідальності винних у злочинах проти журналістів.
Про Україну