Юрій Рекс, «Секс, Інста і ЗНО»: «Наш серіал комедійний, але в ньому є і серйозність, і драма»

Влітку 2020-го творча група «Секс, Інста і ЗНО» на чолі з режисером Антоніо Лукічем, а також керівницею 1+1 Digital Studios і авторкою ідеї Іриною Никончук відзняли серіал про світ сучасних підлітків і їхні проблеми. У центрі подій – четверо персонажів та їхні найближчі друзі, у яких, окрім класичних проблем generation Z, ще й іспити на носі. Прем’єра «Секс, Інста і ЗНО» відбудеться на 1+1 video вже 25 листопада. Серіал буде доступний глядачам за підпискою. Вартість перегляду всіх 12 серій «Секс, Інста і ЗНО» складатиме 79 грн.

«Телекритика» щотижня знайомить читачів з акторами, які знялися у серіалі.

Сьогодні публікуємо інтерв’ю з Юрієм Рексом – актором, студентом третього курсу КНУТКіТ ім.Карпенка-Карого, учнем майстерні Дмитра Богомазова. Юрій родом з села Безім’янка, Одеської області. У серіалі «Секс, Інста і ЗНО» Юрій грає роль Кості.

Юро, чому ти вирішив стати актором?

Мені з дитсадка подобалося бути у центрі уваги, головні ролі у садку я завжди намагався відхопити собі – Сонечко, Колобок і т.д. (сміється). А вже в школі я довго не міг визначитися з професією, у 10-11 класах думав стати журналістом або географом. Актором я хотів бути, але дуже сумнівався. Мене у той момент підтримала моя мама. Вона тоді сказала: «Я знаю, що ти хочеш, подаймо заявку, бо потім будеш шкодувати. Якщо не вийде – значить так тому і бути, а якщо все вдасться – значить так було треба. Я відмовлявся, але в останній день консультацій у Карпенка-Карого ми все-таки поїхали. Я отримав дозвіл і тоді зрозумів, що буду готуватися до турів. І так, завдяки наполегливості та вірі моєї мами, я вступив навчатися на актора.

Як ти думаєш, актор – це професія чи покликання?

На мою думку, будь-яка професія повинна бути покликанням і акторство – не виняток. Адже якщо до справи не лежить душа або ти не можеш робити свою роботу з любов’ю, то це не принесе користі ні тобі, ні людям. Ось, наприклад, лікарі, вчителі – ті, від кого залежать здоров’я і те, ким ти станеш – це повинні бути люди за покликанням. Треба мати дар і багато працювати, щоб стати професіоналом. А якщо людина прийшла у галузь аби прийти, то якість роботи буде бажати кращого.

Поговорімо про серіал. Як ти дізнався про кастинг? І що ти відчував, коли тебе затвердили на роль? Розкажи про цей період.

Це було на карантині, мені написала наш кастинг-директорка Алла Самойленко з пропозицією записати самопроби. Тоді я і дізнався про серіал, про те, хто буде режисером і сценаристами. На той момент я вже подивився «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча, і мені було цікаво спробувати. Коли я отримав опис свого героя, Кості, подумав – цікавий, напевно, персонаж. Після цього пройшов місяць і я подумав, що напевно таких Костиків як я є багато. І як тільки почав так думати, мене запросили на парні проби. У цей час ще був карантин і не ходив транспорт, а я в Татарбунарському районі, і як виїхати? Я написав, що просто фізично не зможу приїхати. І в той момент мені було дуже прикро – адже була така можливість.

Ти думав, що вже не потрапиш у серіал?

Так, думав, що нічого вже не вийде. Але минув тиждень, і мені написали, що все-таки хочуть послухати. Уже почав ходити транспорт, і я поїхав в Одесу, потім до Києва. Приїжджаю і проходжу проби на роль Костика. Там я зустрів майже весь наш акторський склад – Карину, Любаву, Віталіка, Ганнусю, Андрія і Соню. Багато з них – мої однокурсники, тож з більшістю я вже був знайомий.

Тоді ми з ними домовилися, що якщо нас затвердять, то у нас в інстаграмі буде історія з сонечком. Я повернувся додому, і вже в середу мені написали й запитали мої параметри. Питають, але нічого не говорять (сміється).

«То я затверджений?» – «Так» – Я був дуже-дуже радий!

Це твоя перша роль у кіно? До серіалу був досвід у театрі або якісь епізодичні ролі?

Так, звичайно, досвід був. На першому курсі грав в епізоді у «Карпатському рейнджері». Це був мій перший курс – вибух емоцій! Запропонували епізод – вау, ось воно – початок! І зараз граю у театрі Франка, у масовці камерного спектаклю «Стіна».

Роль Кості – це моя перша велика роль у кіно.

Ти знімався у найперший день – 14 липня?

Так, і найперша сцена була моя.

Які емоції ти переживав?

Це було велике хвилювання. Я боявся роботи з Антоніо, оскільки бачив «Думки» і розумів, який повинен бути рівень. Я боявся не виправдати очікування команди. Оскільки тексти мені вчити дуже легко, то більше я готувався емоційно. У перші моменти фільмування мені було ще трохи страшно, але, коли минуло два-три дублі з моїм серіальним батьком, я вже відпустив себе, і далі все було легше.

Юро, розкажи детальніше про свого персонажа. Що у вас спільного з Костею? Цікаво почути про твою роботу над роллю.

Коли я прочитав сценарій, мені сподобалося, що кожен із 13 персонажів уособлює собою якусь ланку школярів. Тому що у будь-якій школі є абсолютно різні діти – є лідери і є ті, хто залишається у тіні. І мій Костик уособлює тих дітей, яким дуже важко через свій соціальний статус, через те, що з ними ніхто не спілкувався від початку, вони стають ніби вигнанцями. Костя – заручник такої ролі – дивака, з яким ніхто не спілкується. Основна його проблема – дефіцит спілкування з однолітками. І коли я грав певні сцени, мені було його дуже шкода. У мене з’явилася внутрішня образа, чому так? Адже він нічим не гірший за інших, але все – вони вже не сприймуть його іншим, яким би він не намагався стати. Він залишається самотнім, загубленим у цій масі. Найчастіше на таких дітей не звертають уваги, і вони так і зникають. І стаючи дорослими, вони теж губляться на мапі існування. І страшно, що такі, як Костя – це не вигадка сценаристів, таких історій багато у реальному житті. Думаю, що моя роль буде повчальною і комусь допоможе змінитися, а комусь – змінити своє ставлення.

Юрій рекс у ролі Кості

Чи схожі ми? Коли я прочитав синопсис, то 100-відсотковим попаданням було те, що Костик намагається добре здати ЗНО, щоб не працювати на будівництві як батько. Я теж намагався добре здати ЗНО, тому що бачив цю роботу в селі. Дуже, звичайно, романтично, коли ти приїжджаєш з міста, але коли там живеш, розумієш наскільки це важко. І ти бачиш, як все життя твої батьки працюють на землі, у господарстві. І тобі у принципі вже не хочеться так, а хочеться чогось іншого. У мене була мета – вдало здати ЗНО, щоб вступити до престижного університету і далі будувати себе інакше.

Різниця між мною і моїм персонажем полягала у тому, що мій Костик ні з ким не спілкується, а я комунікабельна людина, дуже тактильний – я люблю обійматися, люблю говорити, спілкуватися. Ось цей кокон замкнутості – спочатку дався мені складно. Ну а потім він вже став «моїм».

У реальному житті мені інколи сумно, коли я буваю один, хоча є час, який я виділяю для себе – я відкладаю плани, зустрічі й залишаюся на самоті. Таке теж іноді буває.

Юро, наскільки отримані знання в університеті реально стали в пригоді тобі на майданчику?

Дуже багато, чесно кажучи, дає перший курс, коли ти вливаєшся у професію, починаєш вчити ази. Тому майстри не рекомендують зніматися на першому-другому курсі. Можеш, звичайно, але щоб це не заважало навчанню. Я вважаю, що якщо ти у цьому ланцюжку втратиш ланку, потім намагаєшся дротом скрутити, але воно вже буде не таким міцним і надійним. У мене була велика проблема – управління своїм тілом, щоб не було зажимів. І ось перший-другий курс дуже допомагають у цьому. Актор повинен бути живим.

У нас є текст, але його не треба повторювати однаково – він може бути в іншій інтонації, в іншому трактуванні. Як і в житті – ми не можемо однаково говорити одну і ту ж фразу.

Є, звичайно, різниця між грою у театрі та на знімальному майданчику, це відчувалося. Наш майстер – Дмитро Богомазов – каже, що у театрі все по-новому повинно народжуватися, а в кіно ти можеш вдало зробити раз, і воно залишиться навічно. Ось тут є різниця – у театрі ти повинен кожного разу народжувати, чим більше ти віддаси, тим буде краще. Я трохи перегравав місцями або тримав такі акторські паузи – це все дає навчання. Але майстерність актора кіно освоюєш вже на практиці. Коли режисер говорив про певні нюанси, давав поради, то тоді я вже відкидав все непідходяще, що було, і працював по живому.

Юрій Рекс і Антоніо Лукіч

А які інсайти ти виніс для себе з першого фільмування?

Для Костика мною був знайдений дуже оригінальний біг, це буде чисто «біг Костика» (сміється). Як з’ясувалося – у кадрі я красиво бігати не можу, тому я придумав таку особливість свого персонажа.

Коли працюєш, то зазначаєш для себе окремі пункти, але намагаєшся кожного разу зробити по-іншому. Я, наприклад, хвилююся тепер, щоб у наступних роботах у мене не «проскакував Костик» (усміхається).

Костя у нас персонаж небагатослівний, про себе не заявляє. Коли знімали сцену класу, Костя завжди був на задній парті, й оператори Женя (Євгенія Бондаренко – операторка-постановниця – ред.) та Оля (Ольга Черних – друга операторка – ред.) навчили мене відкриватися на великих планах. Операторки говорили, що Костя у нас для уважного глядача – він хоч і на задньому плані, але завжди є.

Як у тебе склалися відносини з іншими акторами? І чи складно було знайти спільну мову?

У мене з усіма склалися дуже хороші й теплі відносини. Але знову-таки – Костя взаємодіє не з усіма, а я в житті з усіма дружу. Може з кимось я і не перетинаюся у кадрі, але у житті – постійно, і дуже сподіваюся, що ми з акторською командою будемо зустрічатися ще, і не раз.

Роланд Мішко (Вова) і Юрій Рекс

Чому глядачеві варто подивитися серіал?

Пройшовши весь цей етап і почувши: «Ми вдячні Юрі, що він зіграв Костика», – розумієш, яку ти прожив історію. Вона буде цікава і моїм ровесникам, і дітям, які навчаються у школі, й у них скоро буде ЗНО, а також їхнім батькам. Глядачі побачать, як герої ухвалюють рішення, як деякі рішення бувають помилковими, як важко зробити вибір. Багато сюжетних ліній з батьками – й у всіх різні проблеми. У когось батьки не розуміють, у когось все розуміють, але не хочуть допомогти дитині зробити те, що вона хоче. Хочеться, щоб, подивившись серіал, батьки усвідомили, що у будь-якій ситуації вони повинні бути за своїх дітей, і пам’ятати, що дитина, у першу чергу, – це дитина, а не інструмент, за допомогою якого можна домогтися цілей, яких не зумів досягти сам.

А школярам і ровесникам, думаю, буде цікаво спостерігати за інтригами, за любовними лініями, яких теж буде багато, за різними перипетіями. Наш серіал комедійний, але у ньому є і серйозність, і драма. Кожен знайде щось своє і зможе побачити себе.

Соня Слюсаренко (Ханна) і Юрій Рекс

Які фільми ти полюбляєш дивитися? Є улюблені актори?

Практично всі, хто зі мною спілкується, і навіть половина знімального майданчика, знають, що я фанат «Гри престолів». Це серіал, який я переглянув 4 рази – всі 8 сезонів. І зараз я читаю третю книгу. Джорджа Мартіна я взагалі називаю кривавим автором – читаєш, прикольний персонаж, він напевно дуже вплине на хід історії, а на наступній сторінці – о, ні, його вже немає. До «Гри престолів» я не дивився жодного серіалу, а на карантині почав дивитися і знайшов своїх фаворитів.

Чесно кажучи, я не був відвертим кіноманом. Але коли вступив до університету, нам дали список фільмів, які радили подивитися, де хороша акторська гра, режисерська робота. І потім цей перелік доповнювався вже моїми фільмами.

З фільмів можу виділити – «Зелена миля», «Пролітаючи над гніздом зозулі», «Лобстер».

«Титанік» до вступу до університету дивився три рази, там все чудово – від режисерської до акторської роботи. Вже стільки разів переглядав – і все одно кожного разу плачу, причому в абсолютно несподіваних місцях.

Нещодавно зрозумів, що кайфую від історичних фільмів і серіалів. І особливо про королівську Англію. Мені дуже сподобався фільм «Дві королеви» про Марію Стюарт і Єлизавету.

Ти б хотів зіграти в історичному кіно? Яка б це була епоха, якщо говорити про Україну?

Я б хотів зіграти когось із київських князів, можливо Ярослава. А взагалі у мене мрія зіграти в історичному кіно такого персонажа, як у «Грі престолів». Як Рамсі Болтон або Джоффрі Баратеон, наприклад, тобто максимально негативного героя. Хочу зіграти саме таких персонажів, тому що вважаю їх повної своєю протилежністю. Я в житті не агресивний, просто хотілося б попрацювати й подивитися на себе з такого боку.

Наскільки я знаю, ти любиш дивитися мультфільми. А який твій улюблений?

Звичайно це «Холодне серце», і Олаф – це любов! Ці його фрази! І, до речі, вони не були б такими смішними, якби не актор, який озвучував Олафа. Він зробив його максимально різнобічним.

Ще люблю «Воллі», «Ліло і Стіч», «Красуня і чудовисько», за мотивами «Собору Паризької богоматері» – «Горбань із Нотр-Дама». Хоча цей мультик не надто популярний, але він мені сподобався. На відміну від оригіналу, в мультфільмі сюжет перероблений, і все закінчується добре. Переглядаючи тепер діснеївські мультики, розумію, що там закладено набагато більше, ніж може здатися на перший погляд.

Мультики для мене – це релакс. У мені завжди живе маленька дитина, яка любить гратися конструкторами. Від мультиків Діснея, включно з їхніми найстарішими роботи, я отримую естетичне задоволення, адже розумію, що над ними працювало багато художників, створюючи емоцію. Насолоджуюся тим, як це прекрасно намальовано.

Бекстейдж фільмування

Можеш поділитися курйозною ситуацією, яка сталася з тобою під час фільмування? Або тим, що дуже запам’яталося?

Було кумедно, як створювався образ Кості. Мені це запам’ятається, і, думаю, глядачам теж буде цікава ця «внутрішня кухня». Для Кості мені трохи фактури нігті, простими словами – заносили бруд. А я люблю стригти коротко, і фактурити було нічого. Тому до 14 липня, до старту фільмування, я відпускав нігті – вони були величезні й мене дуже дратували.

Плюс у мене була просто грива на голові (сміється). Вийшло так, що, коли у березні оголосили карантин, я носив акуратну зачіску з довгим волоссям – вирішив, що поки не буду стригтися. Потім карантин, я теж не стригся. Батько каже: «Давай машинкою, під нуль можу». Але я відмовився. Адже грати Достоєвського лисим якось не те. Лисим я буду не таким багатогранним (сміється). Потім, коли пройшов кастинг, мені написали, щоб я не стригся. Потім я ще й голитися перестав, і у мене була борода, як у Кості. Зі стилістами ми підбирали одяг. Питаю: «А що з зачіскою, може підстригти?» Кажуть: «Ні, нам подобається. Костя такий зарослий, у нього немає грошей, щоб підстригтися». І я звик до довгого волосся, закручував його. Було трохи неприємно таким ходити, але що тут поробиш.

Загалом, такий мій неохайний вигляд надовго запам’ятається, але це все було для Костика (усміхається).

Юрій Рекс, «Секс, Інста і ЗНО»: «Наш серіал комедійний, але в ньому є і серйозність, і драма»

Читайте також:

Нацрада продовжила ТОВ «Зеонбуд» ліцензії провайдера програмної послуги на 10 років

Компанія Facebook збільшила виторг завдяки рекламі