Влітку 2020-го творча група «Секс, Інста і ЗНО» на чолі з режисером Антоніо Лукічем, а також керівницею 1+1 Digital Studios і авторкою ідеї Іриною Никончук відзняли серіал про світ сучасних підлітків і їхні проблеми. У центрі подій – четверо персонажів та їхні найближчі друзі, у яких, окрім класичних проблем generation Z, ще й іспити на носі. Прем’єра «Секс, Інста і ЗНО» відбудеться на 1+1 video у листопаді 2020 року. Серіал буде доступний глядачам за підпискою. Вартість перегляду всіх 12 серій «Секс, Інста і ЗНО» складатиме 79 грн.
«Телекритика» щотижня знайомить читачів з акторами, які знялися у серіалі.
Сьогодні публікуємо інтерв’ю з Віталієм Зеленим, актором, студентом 3 курсу КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого. Він навчається у майстерні Богдана Бенюка, родом з Одеси. У серіалі «Секс, Інста і ЗНО» грає роль Дані.
Чому ти вирішив стати актором, що тебе підштовхнуло вибрати цю професію?
З самого дитинства я тягнувся до творчих хобі. Батьки віддали мене на бокс і всілякі спортивні секції, а я сам записався на танці, вокал і в театральну школу. Мені вдавалося все поєднувати, поки бокс не почав збігатися за графіком з театральною студією. Я говорив батькам, що йду на бокс, а сам ходив у театральну студію. Перший час мені вдавалося все тримати у таємниці, адже разом зі мною ходили брати, і вони мене прикривали. Але потім все, звичайно ж, з’ясувалося, і я дуже радий, що тоді батьки підтримали мій вибір: «Хочеш ходити – ходи». Це було дуже важливо для мене, оскільки заняття у студії, репетиції з вокалу, концерти – все це було моїм великим захопленням, і мене постійно тягнуло саме до творчих занять. Тому вибір професії був очевидним і абсолютно органічним для мене й, у той самий час, не став сюрпризом для моєї сім’ї.
Актор – це професія чи покликання?
Я думаю, що не можна так розділяти, адже якщо людина – актор за покликанням і не працює над собою, то ніякого актора з неї не вийде. Я думаю, що якийсь відсоток у становленні тебе як професіонала відіграє талант, але все інше – систематична робота. Це я зрозумів в університеті. І якщо давати точну відповідь, то для мене бути актором – це спосіб життя.
Як ти дізнався про кастинг серіалу «Секс, Інста і ЗНО»? Як проходив проби, самопроби? І коли тебе затвердили на роль Дані – які у тебе були емоції?
Наш курс запросив Аллу Самойленко (кастинг-директор серіалу – ред.) до нас на спектакль. Ми граємо у Мистецько-концертному центрі ім. Івана Козловського, де показуємо виставу «#Додому». Тоді Алла дивилася наш спектакль і, думаю, їй сподобалося. Після цього я на пошту отримав повідомлення, яке прочитав тільки через шість днів. Тоді я був удома на карантині й просто не дивився пошту, а потім, спілкуючись з другом по відеозв’язку, дізнався, що багатьом приходили повідомлення про кастинг. Лист прийшов шість днів тому, а дедлайн – три дні. Тоді я страшенно переживав, написав Аллі, сказав, що можу дуже оперативно все записати й відправити. На щастя, цей шанс у мене ще залишався й Алла сказала, що чекатиме моє відео.
Проби я записував у домашніх умовах в Одесі. Мені всі допомагали: брат виставив світло й увімкнув записи реплік мого партнера, які записала і надіслала моя хороша подруга. Ми закрили кімнату й попросили батьків не заважати. Я дуже вдячний за допомогу братові.
Після того, як я все відправив, пройшов десь місяць-півтора. Я думав, що не пройшов. Але незабаром мені написала Алла і запросила на кастинг. Їхати потрібно було терміново, адже я в Одесі, а кастинг у Києві вже завтра, а у мене ще й сесія, і все розписано. Словом, потрібно було все робити швидко. Тоді я трохи застопорився, але вирішив терміново їхати. І не пошкодував. Все пройшло просто чудово. Проби на роль у цьому серіалі були кращими з усіх: до нас ставилися дуже доброзичливо, по- дружньому, хотіли дізнатися, які ми насправді, щоб зрозуміти, чи підходимо для свого персонажа.
Після кастингу я вже ні про що інше думати не міг. А через тиждень у мене були ще одні проби. Мені не говорили офіційно, але Алла сказала, що 99% – це наш Даня. Але навіть знаючи це, я все одно переживав: а раптом все зміниться, адже не буває, щоб все було так добре. Я чомусь думав, що мене 100% замінять, і з цим настроєм я й ходив. Пам’ятаю, що результати повинні були сказати у вівторок, і коли настала середа, я дуже переживав. Але незабаром мені повідомили, що мене затвердили на роль Дані. Спочатку я подумав, що це жарт, але коли мене додали у робочу групу у Facebook, видихнув.
Мене переповнювали емоції, і я ділився цією новиною з усіма. Я відразу розповів батькам, вони, звичайно, дуже зраділи. Вони вірять, що тепер я точно стану суперзіркою (сміється).
Це твоя перша роль, чи був якийсь досвід до цього?
Досвіду роботи у кіно не було. Роль Дані у серіалі – це моя перша велика роль у кіно. Одночасно це великі радість і відповідальність.
До цього у мене був лише театральний досвід. Нам пощастило з майстернею, оскільки ми працюємо вже два курси й у нас є досвід гри на сцені. А ще мене запрошували на дипломні вистави старших курсів, де я грав, хоч не головні, але важливі для вистави ролі.
Виходить, що ти вже з першого курсу брав участь у виставах?
Так. Пам’ятаю, на першому курсі ми приносили матеріали, свої спостереження за людьми, і наша режисер створила з цього виставу. Вона була засноване на піснях alyona alyona. Якось я випадково побачив її на вулиці, ми з нею поспілкувалися, і я запросив її на наш спектакль. Їй тоді дуже сподобалося.
Зустріч з Альоною мене дуже надихнула. Раніше здавалося, що зустріч із зіркою – це щось недосяжне, неможливе. Але у випадку з Альоною все виявилося просто і людяно. Тепер я не створюю кумирів, а працюю над собою.
Ту виставу ми трохи змінили й тепер показуємо її у Мистецько-концертному центрі ім. Івана Козловського. Там я граю хлопчика з дитячого будинку.
Що переживає актор-початківець? Поділися своїми емоціями, які ти відчував граючи Даню.
Я дуже старався запам’ятовувати все, що зі мною відбувається. Театральні ролі у мене були не такі великі – я тільки починаю освоюватись у світі театру. І на момент старту фільмування – кіно для мене здавалося взагалі чимось невідомим.
Потрібно також зазначити, що в університеті твоя впевненість у собі, через конкуренцію, з часом зникає. І ти вже починаєш сумніватися в собі та у кіномистецтві. І думаєш – може це все не моє? Дуже великі сумніви… Але гадаю, такі відчуття буває не тільки у студентів театральних університетів.
А після фільмування я остаточно переконався, що зробив правильний вибір і це дійсно моє. Я намагався запам’ятати кожен момент. У період фільмування не було і дня, щоб я прокинувся і не був щасливий від того, що роблю.
Хотілося б дізнатися більше про Даню. Розкажи про нього: наскільки персонаж близький тобі, чи є у вас спільні риси, цінності? Чим відрізняєтеся? Як відбувався процес «народження» Дані?
Акторів підібрали максимально схожих на своїх персонажів, щоб ми були максимально органічні. І мені здається, що Даня – це 100% потрапляння. Я це відчуваю. Коли я прочитав синопсис персонажа, зрозумів, що це моя роль, і я нікому не хочу її віддавати. Було написано: високий, розумний, добрий. Я відразу зрозумів, що це все про мене (сміється). Ми з Данею схожі. Єдина відмінність у тому, що він невпевнений у собі, хоча за всіма параметрами він класний хлопець. Може бути супер, номер один, але чомусь вважає себе негідним кохання, Сашиного серця і т.д. Ось у цьому, напевно, ми відрізняємося.
Мені цей персонаж був зрозумілий. Але щось Антоніо додавав, чого не було у персонажі прописано спочатку. І це давалося мені трохи важче, але думаю, що вдалося.
Ті знання, які ти отримав в університеті, ти вже застосовував? Наскільки вони згодилися на практиці?
Взагалі у мене так складалося, що, коли я прийшов на перший курс, у мене мало виходило. Адже тоді у мене ще не було досвіду. Я ходив у театральну студію, але вона була дитяча, і у мене не було такого рівня, з яким прийшли мої однокурсники. Зараз, я думаю, наздогнав їх.
З кожним разом, коли я створював якусь роль, то розумів, що може бути краще, що у мене більше потенціалу. Ще не було думки, що я щось зробити не зможу.
Можливо щось ще не можу втілити, але потім, коли проходить певний час і я набираюся досвіду, приходжу на майданчик і розумію, що можу зіграти різнопланові ролі.
Який досвід отримав під час фільмування, що виніс для себе важливого?
Мені подобається перебувати у кадрі й усвідомлювати, що я є частиною процесу. Це неймовірні емоції! Але на майданчику для мене було дуже багато нового. Я високого зросту, тому переживав, як мене будуть знімати. З цього приводу жартували оператори. Я вивчив, що таке «майстер», «крупний план», але все це ще треба закріпити. Адже робота на камеру – це був новий досвід для мене. Ти, наприклад, зіграв, а потім з’ясувалося, що трошки світло не так виставили, і дубль не візьмуть у роботу, а він був найкращий. Усе це потрібно враховувати. Також я повністю довіряв режисеру. Думаю, що все вийшло.
Також вивчив, що таке «плейбек», «вибірка», «кпп», «кейтерінг» та інші кіношні терміни. Якби мені їх виписали й сказали вивчити, я б не вивчив, тому що нічого б не зрозумів. Це божевільний досвід, і цей досвід почався з такого проєкту, з такої ролі, з такого ставлення до нас – неймовірно доброго. Всі намагалися допомогти, підказати. Я ніби як у хорошому сні й боюся прокидатися. Потім, коли все закінчилося, я зрозумів, що можу йти в інші проєкти, мені стане сил пробувати щось нове.
Як ти знайшов спільну мову з акторами, з рештою команди? Так часто буває: на майданчику грають – друзі, а в житті – нейтрально, або навпаки. Може, з кимось з акторів ти був знайомий ще до кастингу?
До початку фільмування я знав більшу частину акторів, але багатьох більше заочно, або десь просто бачилися або трохи спілкувалися.
Все почалося так, як ніби ми всі школярі, які створили групу й публікували туди непристойні мемчики, стікери (усміхається). За період фільмування ми всі дуже згуртувалися. Я не бачу їх два дні й вже сумую. На майданчику у нас не було конфліктів. Усе було на якомусь сімейному рівні – акторський склад і вся команда – чудові. Мені здається, що оскільки це мій перший важливий проєкт, то він залишив значний слід у моєму житті, й уже назавжди залишиться таким, як я зараз про нього розповідаю.
Ти вже знаєш атмосферу вашої історії, ти втілив у життя персонажа Даню і жив цими подіями цієї історії всі місяці фільмування. Виходячи з цього, цікаво дізнатися твою думку – чому цей серіал варто подивитися?
Я впевнений, що серіал варто подивитися і підліткам, і їхнім батькам, бо це про сьогодення, про те, як є в реальності. Проєкт підіймає багато проблем, які є у кожного підлітка. Я, як і Даня, був у френд-зоні, боявся ЗНО, як його боїться Саша, у мене були лідерські задатки, хотів щось змінити, як це робить Ханна. Я був свого часу агресивним, як Женя. Багато чого в мені перекликається з героями історії серіалу. І я розумію, що якщо лише зі мною одним стільки збігів, то, значить, і кожен, хто подивиться серіал, знайде свого героя і відчує це. Я вважаю, що серіал треба подивитися й усвідомити важливу думку: ти не один такий, твоя проблема не одна, і це нормально – true story happens і все буде добре. Головне – просто жити й насолоджуватися моментом.
Яка була смішна, курйозна історія, яка трапилася з тобою на майданчику? Або якийсь момент, який найбільш запам’ятався? Може він не був супер важливим для всіх, але тобі запам’ятався. Можеш поділитися?
Мені запам’яталося, як наш продюсер Саша, який відповідав за кейтеринг, за харчування, часто мене підгодовував. Я з’їдав свою порцію, але не завжди наїдався. Все було порційно, і ти не міг взяти більше. Саша мене завжди перепитував, чи я голодний, і давав добавку. Це було так приємно, якось по-сімейному. Було ще багато хороших, приємних моментів. І відчуття, ніби ми у дитячому таборі. Я у дитинстві бував там аж 10 разів, і мені добре знайома ця атмосфера. Так от фільмування теж нагадувало зміну у таборі – з першого дня ти не хочеш, щоб все це завершувалося.
Кожного дня було щось смішне: як ми танцювали в їдальні, навіть те, як ми розсідались перед обідом. Я завжди сідав з Женею Бабенко (головна сценаристка – ред.) і Сонею (одна з головних актрис, грає Ханну – ред). Якось я сидів з Антоніо Лукічем, і це було щось неймовірне.
Було багато ситуацій поза фільмуванням, коли ми поїхали на озеро і всі промокли. Наші вечірки, коли ми збиралися групою, щоб поспілкуватися. Вони були не часто, але перед фільмуванням зібралися майже всі наші актори й ми вночі розповідали таємниці один одному, грали в гру «Я ніколи не …». Всі розповіли свої секрети. І це було класно – кожен поділився якоюсь таємною історією зі свого життя. Ми були одні, знайомі лише кілька днів, і це було настільки у моменті, настільки класно. Після цього ти дивишся на людину і розумієш, що знаєш про неї вже набагато більше, і по-сімейному хочеться її обійняти. Це вже особливий рівень довіри.
Завжди цікаво, що дивляться самі актори – фільми, серіали. Чи можеш назвати своїх фаворитів?
Актори у принципі дуже багато дивляться, і у нас у майстерні так влаштовано, що ми багато переглядаємо фільмів Альмодовара, Фелліні, Бертолуччі, наприклад. Іноді складно назвати лише кілька. Але серед тих, які мене найбільш вразили й досі залишаються у серці – це «Список Шиндлера», «Три білборди на кордоні Еббінг, Міссурі», «Готель “Гранд Будапешт”» і «Мрійники».
Також зараз дуже багато дивлюся серіалів, серед усіх поки можу виділити «Роки й роки» (Years and Years, Велика Британія). Це один з найулюбленіших, але оскільки у процесі навчання доведеться подивитись ще чимало картин, то, можливо, фаворити серед серіалів ще будуть змінюватись.
Читайте також:
Андрій Максімов, «Секс, Інста і ЗНО»: «Цей серіал як старший друг, який дасть тобі добру пораду: що варто робити, а що – ні»
Ганнуся Ярмоленко, «Секс, Інста і ЗНО»: «Наш серіал – це українська відповідь Sex education»
Ірина Никончук: «СЕКС, ІНСТА і ЗНО» – це відверта розмова з підлітками про їхні проблеми»
Шоуранерка серіалу «Секс, Інста і ЗНО» ввійшла до складу журі YO! Young Directors Awards 2020
Ірма Вітовська: Обов’язок акторів із досвідом – допомагати молодим і не боятися бути об’єктом експерименту
1+1 Digital Studios знімає серіал про покоління Z
Фото: 1+1 media і Леся Надеєва
Підписуйтесь на «Телекритику» у Telegram та Facebook!