Влітку 2020-го творча група «Секс, Інста і ЗНО» на чолі з режисером Антоніо Лукічем, а також керівницею 1+1 Digital Studios і авторкою ідеї Іриною Никончук відзняли серіал про світ сучасних підлітків і їхні проблеми. У центрі подій – четверо персонажів та їхні найближчі друзі, у яких, окрім класичних проблем generation Z, ще й іспити на носі. Прем’єра «Секс, Інста і ЗНО» відбудеться на 1+1 video у листопаді 2020 року. Серіал буде доступний глядачам за підпискою. Вартість перегляду всіх 12 серій «Секс, Інста і ЗНО» складатиме 79 грн.
«Телекритика» щотижня знайомить читачів з акторами, які знялися у серіалі. Перше інтерв’ю було з актрисою Ганнусею Єрмоленко, яка зіграла у серіалі роль Саші.
Сьогодні публікуємо інтерв’ю з Андрієм Максімовим, актором, студентом 3 курсу КНУКіМ. Він навчається у майстерні Станіслава Жиркова, родом з Полтави. У серіалі «Секс, Інста і ЗНО» грає роль Андрія.
Андрію, чому ти вирішив стати актором?
По-перше, мене направляли мої батьки, оскільки я з дитинства виявляв артистичні здібності, і всф навколо говорили – «Ось це артист росте». А мені тоді було років чотири, і я думав – хто такий артист? А у 5 класі мене віддали в школу мистецтв. Ось так все і почалося.
Перед школою я не розумів, що це за професія – актор. А ось коли туди пішов, то почав заглиблюватися, усвідомлювати. І з часом зрозумів, що це та професія, яка мені подобається, і в ній я і повинен залишатися. Йшов час, і я вступив до театрального коледжу, з якого успішно повернувся у школу. Не пішло. Я там навчався на менеджера соціально-культурної діяльності. Тоді думав, що це про творчість, а з’ясувалося, що не дуже (сміється). Повернувся до школи, здав ЗНО і вступив у КНУКіМ.
Як думаєш: актор – це професія чи покликання?
Люди ж йдуть у професію за покликанням. Я людина неоднозначна. Розумію, що потрібно заробляти, але в той самий час, я – людина мистецтва, і заради мистецтва готовий на все. Якщо бачу, що ставиться крута п’єса або проєкт, то зроблю все, щоб туди потрапити, тільки для того, щоб розвивати українську індустрію, тому що це дуже важливо для нас. Люди, які обрали цю професію, щоб просто працювати, – їм не важливо, де зніматися і що знімати. А люди, які розуміють, що вони присвячують цій професії все своє життя, роблять все дуже якісно, впливають на професію своєю творчістю, роблять так, що людина, подивившись на їхню роботу, змінюється на краще.
Я ставлю перед собою мету – зніматися і робити те, що буде розвивати нашу країну, наших людей, щоб ми бачили справжню естетику, щоб це було якісно. А для цього треба багато працювати. Важливо, щоб якомога більше людей робили це не просто заради грошей, а заради вищої мети. І при цьому така праця повинна оплачуватися гідно.
Як ти дізнався про кастинг? Як проходив процес самопроб? Розкажи, що ти відчував, коли тебе затвердили на роль?
Все відбувалося на карантині. І треба сказати, що саме у той період у мене життя змінилося кардинально. Про кастинг. Історія така: увечері, коли я займався на турніках, отримав повідомлення від Алли Самойленко. Вона пише, що я можу спробувати себе на персонажа Андрія у новому серіалі про підлітків «СЕКС, ІНСТА і ЗНО». Я відразу взявся читати синопсис, знайомитися з персонажем. Взагалі, коли я отримую матеріал, то намагаюся не перейматися цим емоційно, тому що не хочу потім розчаровуватися. Але у той момент подумав – це те місце, у якому я повинен бути. Наступного дня записав самопроби. Чесно зізнаюся – вони вийшли жахливими. Сиджу і думаю – так, чувак, якщо ти не зробиш надзусилля, то у тебе нічого не вийде, ти повинен боротися. Наступного дня почекав, коли мама піде у справах, вийшов на балкон і зробив підставку для телефону: вставив його у шкарпетку, прив’язав нитку і повісив на цвяшок. Дуже високотехнологічний стабілізатор, словом (сміється). І відзняв проби з другого разу. Тоді вже розумів – ось це те, що можу відіслати. І навіть якщо не пройду, то мені не буде соромно. А потім мені Алла скидає пробу на роль Кості й пише: «Ти щось на Андрія не надто підходиш, спробуй Костю». Коли я дізнався, яким буде Костя, то засумнівався, чи впораюся з такою крутою роллю. Добре, що Юра Рекс (актор серіалу – ред.) взяв цю роль, а не я. У мене б не вийшло, якщо чесно.
Я дуже задоволений тим, що ми опинилися там, де повинні були опинитися.
Ти ділився з друзями, батьками своїми планами до того, як тебе затвердили?
Коли вже закінчувався карантин, я розумів, що треба повертатися до Києва, шукати проєкти, адже вже набрався досвіду, і треба спробувати зніматися. Я повернувся в Київ, і наступного ранку прийшло запрошення на проби від Алли Самойленко. Приїхав на проби один раз, другий, і весь цей час не залишало відчуття, що на мене робили великі ставки, але у той самий час намагався гнати від себе надочікування. Я така людина, що поки не буду впевнений, що мене затвердили, буду будь-якими способами відвертатися від цих думок.
Минув тиждень і Алла Самойленко додала мене в групу, хоча мені ще не повідомили, чи затверджений я на роль. Пишу Аллі: «А я затверджений?». Вона відповідає: «А, до речі, так». Тоді я записав свою реакцію на телефон, яка залишиться пам’яттю на все життя. Я кричав – «Ніколи не припиняйте рухатися до своєї мети!» Я навіть і не думав, що так все вийде.
Я дуже хотів влітку зніматися – зробив собі портфоліо, ходив на кастинги. Разів десять ходив, і скрізь мені відмовляли. І тут мене затверджують, і я розумію, що буду ціле літо займатися професією. Це так кайфово! У той момент я ще раз усвідомив, що перебуваю на правильному шляху. Треба йти вперед і не здаватися.
Так, дійсно, я дебютант. Роль Андрія у серіалі – це моя перша велика роль у кіно. До цього був лише театральний досвід, який я отримую у процесі навчання. Коли я знімався, то дуже відчував на собі позитивний вплив театру.
І ось навіть не з погляду професіоналізму, а з погляду ставлення до своєї роботи. Мій майстер – Стас Жирков, завжди вчив ставитися до своєї роботи з великою самовіддачею і великою повагою. У мене була мета кожну мою сцену доповнити чимось новим, зробити її кращою. Кожну сцену треба робити кращою з погляду свого персонажа. Може це і прозвучить дещо ідеалістично, але у цьому ж вся суть. І я побачив великий вплив театру на мою акторську роботу в кіно. І тепер розумію: акторам кіно не обійтися без театру, адже тоді ти не будеш у формі. Практично всі хороші актори в Україні працюють у театрі, вони нарощують собі ці «м’язи» і завжди тримають їх у тонусі.
А які емоції переживає актор? Ось тебе затвердили, почалося фільмування, ти знімаєш перші сцени, щось виходить, щось ні. Які у тебе були відчуття?
Відчуття загальне одне – я опинився у професії, до якої йшов усе своє свідоме життя, і тепер втілюю це у реальність. У мій перший знімальний день ми фільмували мою останню, за сценарієм, сцену. Там всі тарілку розбивали у перший день, аплодували. А у мене дуже драматична сцена і, повертаючись до виховання театром, я вже з самого ранку налаштовував себе на потрібні емоцію та атмосферу. Я не думав про те, що у мене перший день фільмування – вау, ейфорія, захоплення – ні. Я думав про те, як реалізувати сцену найкращим чином. І коли ми почали знімати, то у той день все вийшло. Я навіть розплакався. У мене така проблема – мені складно заплакати у театрі, мені це ще не вдалося зробити. Там стан не дуже реалістичний, трохи гіперболізований, і мені дуже складно показати свої справжні почуття. А в кіно, у мій перший знімальний день, я таку істерику почав (сміється). За сюжетом я взагалі не плачу, я вже сам допрацював крайню появу у серіалі. Атмосфера тієї сцени стосувалася мене навіть не як персонажа, а зачепила як людину. Я подивився на цього персонажа з боку, задумався про те, що з ним зараз відбувається. Мені і його, і себе так стало шкода тоді – і я заревів. Антоніо тоді сказав мені: «Не плач, скажи це через жарт».
Адже, коли актор плаче заради того, щоб плакати – виходить позиція жертви. Найвідвертіші сльози – зараз відкриваю такий акторський інсайд – коли ти їх намагаєшся перебороти, тим самим показуєш, що ти сильний персонаж, ти не жалюгідний. Хоч ти й плачеш, але все одно йдеш далі. Ось тоді сльози максимально виправдані та максимально душевні виходять. Все як і в житті, власне кажучи.
Розкажи про твого персонажа: чи близький серіальний Андрій тобі як особистість? Що ти додав нового від себе, а що у вас спільного? Адже напевно в образі Андрія є те, що тобі не властиве в житті – цінності, світогляд?
З цього приводу я згадав слова свого майстра: шукайте у собі парадокс. Бувають різні думки у голові, і саме акторська професія налаштована на те, щоб розкрити всіх демонів.
Небезпечна професія!
Не те щоб небезпечна. Ну ось, наприклад, у всіх, я думаю, бувало, що щось ти подумав погане. А потім – а чого я про це подумав? Звідки ці думки? І розумієш, що це в тебе є, і саме акторові необхідно це розвивати. І, повертаючись до свого персонажа, чому я, власне, і почав про це говорити, – ті риси, які у нього були у сценах, у його житті, у мене вони теж є, але у мене вони взагалі не виражені. А моя акторська робота полягала у тому, щоб я їх максимально гіперболізував для цього персонажа. Тобто у житті я не такий, але можу бути таким, якщо під’єднаю скоринки мозку і гіперболізую це до того рівня, що це буде відповідати Андрію з серіалу.
Коли читав сцени, готувався до них, то вже думав, як би Андрій на все реагував. Він би так 100% зробив, а так – не зробив. І все це фіксував у собі.
Фактично – персонаж народжується у тобі?
Ми імпровізували частенько. Я зараз розповідаю, як ніби все було так ідеально. Я поки не навчився працювати професійно. У мене була своя життя під час фільмування: іноді був гарний настрій, іноді – поганий, іноді хтось розсердив, і щось погано пройшло. Не кожного разу у мене виходило доповнити, але я намагався це зробити.
А повертаючись до доповнення свого персонажа, я звертався до імпровізації, перед тим обговоривши все з Антоніо. Це ж завдання актора – оживити сценарій, зробити його максимально живим і показати зі свого погляду. Два різних актори грають один і той самий персонаж по-різному. Навіть у театрі нас вчать: коли ви працюєте над роллю, ви все повинні через себе транслювати, а потім вже під’єднувати персонажа, щоб читалася індивідуальність, читався конфлікт.
Судячи з того, як часто ти згадуєш свого майстра, можна говорити, що отримані знання знадобилися на практиці?
Дуже навіть стали в пригоді. Я весь час повторюю – якби не мій майстер, і не та майстерність, з якою я вчуся, то не знаю, ким би я був. Саме майстерня Стаса Жиркова зробила мене таким, яким я є. Коли я прийшов на перший курс, розумів, чого хочу, але я не знав, як мені це зробити. Я до першого курсу навіть не ходив до театру. Просто знав, що вони є.
Як актор-початківець ти з усього процесу фільмування щось виніс для себе?
Я ловив себе на цьому під час знімального процесу, на самому майданчику. Взагалі професіоналізм відрізняється тим, що ти не переносиш особисті відносини у професію. Ти все залишаєш за дверима. А коли ти потрапляєш на знімальний майданчик, то зобов’язаний забути всі свої образи. Мені не завжди вдавалося від цього відсторонитися, й іноді це впливало на мою роботу, я не міг нормально налаштуватися. У мене не завжди виходило максимально чітко зробити свою сцену, тому що я піддавався впливу непотрібних конфліктів. І я розумію, що більше цього робити не буду.
Розкажи про відносини з іншими акторами поза майданчиком. На екрані ви вороги. А як у житті? Важко було знайти спільну мову з основним акторським складом, і чи перетиналися ви у житті до цього?
По-перше, нам взагалі не складно було знайти спільну мову, тому що вся наша команда мала спільну мету – створити крутий продукт. А коли у людей є спільна мета, здружитися дуже легко. Тому що один без одного ми не зможемо. Якщо ми повинні працювати разом, то ми й повинні бути разом. Ми створили групу у телеграмі «Секс-шайка». Закріпили повідомлення – «Ми повинні створити офігенний продукт». Я товариська людина, але коли працюю, то думаю, тільки про роль, якщо чесно, і мені ні з ким не хочеться спілкуватися, перемикатися. Тому у період фільмування я не можу сказати, що був товариський.
Твої колеги розуміли, що це не тому, що ти з ними не хочеш спілкуватися. Не ображалися?
Розуміли і не ображалися. Відносини між нами були хороші. Ми дуже здружилися з Кариною Черчевич (грає роль Єви – авт.). Через те, що це була наша дебютна картина, і нам обом було складно. Ми один одного підтримували.
Ви ж в одному університеті навчаєтеся?
Так, але ми ніколи не зустрічалися. Мені здається, що вона підтримувала мене набагато частіше. Я дуже емоційна і запальна людина. Подивився не туди і все – вже скаженію. Думаю – все, що ти за актор, йди з професії. Карина дуже мудра дівчина, вона мене зупиняла. І ця її підтримка мені дуже допомагала під час фільмування. Я їй дуже вдячний за це.
Команда нашого серіалу продовжує спілкуватися і зараз.
Чому варто подивитися серіал? Що б ти сказав глядачеві?
Скажу так: якби мені було років 14-15 або я був би батьком своєї дитини, у якої не було можливості отримати відповідне виховання у дитинстві, я б хотів подивитися цей серіал. Тому що дітям зараз дуже складно, у нас практично немає сексуального виховання. А батьки говорити про це соромляться. У нас так повелося, що це непристойно. У цьому немає нічого ганебного, про це треба говорити. І саме тому, що батьки не розуміють своїх дітей, діти починають шукати відповіді не у найкращих компаніях, і вже на власному досвіді, потрапляючи у різні неприємні ситуації, які можуть погано або навіть трагічно закінчитися. А цей серіал як старший друг, який дасть тобі добру пораду: що варто робити, а що – ні. Він розповідає, що таке життя і що ти такий – це нормально, в цьому нічого поганого немає. Ми ростемо, хочемо все дізнаватися, але не завжди знаємо як.
Які фільми, серіали любиш дивитися? Чиєю роботою захоплюєшся – українських або закордонних акторів?
Мені подобається робота Саші Рудинського – це актор театру ім. Івана Франка, він грає у серіалі «Перші ластівки». Мені здається, що у нас з ним, певною мірою, однакові думки – розвивати Україну, розвивати українське кіно за допомогою своєї роботи. Також мені імпонує Анастасія Пустовіт. Я граю у театрі «Золоті ворота», і ми з нею разом грали в одній виставі.
Із закордонних – Крістіан Бейл. Він заради своїх ролей дуже змінює зовнішність: для однієї ролі скинув 20 кг, для іншої – набрав 30 кг. В одній він хворого анорексією грає, а в іншій – людину з надмірною вагою. Я теж хотів би так працювати над роллю і також перевтілюватися. За кордоном дуже багато хороших акторів, і важкувато виділити когось.
Улюбленого фільму у мене немає, а ось важливий, який вплинув на мене – це «Джокер». Пам’ятаю, коли вийшов з кінозалу, то настільки надихнувся роботою Хоакіна Фенікса, що навіть запозичив щось з поведінки Джокера. Я нікого не бачив навколо себе, у моїй голові трималася ця атмосфера, настрій, як ніби я сам став Джокером. Ось так акторська робота вплинула на мене.
А серіал, який впливає на мене і який я іноді дивлюся – «Чорне дзеркало». Це приклад того, як треба знімати в Україні. У цьому серіалі йдеться про важливі теми, але не з банального погляду, і це цінно.
У проєкту багато сезонів, але я дивлюся його коли хочу подумати або коли у мене не дуже гарний настрій.
Можеш поділитися смішною або курйозною історією/ситуацією, яка сталася з тобою під час фільмування? Або пам’ятним моментом?
Мені дуже запам’ятався останній знімальний день. Тоді була нічна зміна, і для мене це було так круто, як ніби я опинився у своїй полтавській школі: коли ми вночі з друзями пробиралися через охорону у школу, бігали, грали, підривали петарди.
І коли я опинився у школі вночі, мені так класно стало. Дуже перейнявся цією атмосферою. На початку шостої ранку, коли ми знімали останні сцени, я дістав з рюкзака чотири пляшки шампанського, і ми зустрічали світанок, фоткалися, обнімалися. Тоді ми були вже дуже змучені, втомлені, але я відчув себе на шкільному випускному, і це було приємно.
Читайте також:
Ганнуся Ярмоленко, «Секс, Інста і ЗНО»: «Наш серіал – це українська відповідь Sex education»
Ірина Никончук: «СЕКС, ІНСТА і ЗНО» – це відверта розмова з підлітками про їхні проблеми»
Шоуранерка серіалу «Секс, Інста і ЗНО» ввійшла до складу журі YO! Young Directors Awards 2020
Ірма Вітовська: Обов’язок акторів із досвідом – допомагати молодим і не боятися бути об’єктом експерименту
1+1 Digital Studios знімає серіал про покоління Z
Фото: 1+1 media та Міша Федорченко
Підписуйтесь на «Телекритику» у Telegram та Facebook!