Емманюель Любецький
Любецькому лише 52 роки, а він уже живий класик, який отримав три «Оскари» поспіль, – за «Гравітацію», «Бьордмена» і «Легенда Г’ю Гласса». (Загалом у цього оператора п’ять номінацій.) Якби не пильне око і не геній Любецького, навряд чи у Тіма Бартона вийшла б його «Сонна лощина» в тому вигляді, в якому ми її знаємо і любимо, а у Терренса Маліка – його спірні, але візуально прекрасні шедеври «Древо життя» і «Лицар кубків». Вам достатньо один раз побачити фотороботи Любецького, щоб наступного разу безпомилково впізнати його помітну, фантастичну манеру.
Рід Морано
Так склалося, що кінооператор – переважно чоловіча професія. Що не дивно: якихось п’ятдесят років тому камера могла важити добру сотню кілограмів. Якщо за всю історію кіно набереться двадцять жінок-кінооператорів, це вже непогано. На сьогодні Рід Морано вважається однією з найбільш затребуваних в незалежному американському кінематографі. Визнання їй принесла робота над атмосферною кримінальною драмою «Замерзла річка», що отримала нагороду «Санденса» і кілька номінацій на «Оскар». З недавніх пір Рід цілком успішно працює і на телебаченні – зокрема, вона знімала серіал Мартіна Скорсезе, Міка Джаггера і Терренса Уїнтера «Вініл».
«Висококласний професіонал і відважна жінка, яка не побоялася тягати на собі камеру Stedycam на останніх місяцях вагітності»
Воллі Пфістер
Фільм Крістофера Нолана «Початок» – історію про людей, які створюють нову реальність у багаторівневих сновидіннях, неможливо забути не лише завдяки оригінальному сюжетові. А також і тому, що авторам вражаюче вдалося передати на екрані хиткий і дивний світ снів. За що, власне, Воллі Пфістер і номінувався на «Оскар» за операторську роботу. Ілюзорний світ на межі ріальності і сновидіння Нолану і Пфістеру вдалося створити і в інших фільмах, над якими вони працювали разом. Наприклад, у картинах про пригоди Людини-кажана і в «Престижі», історії протиборства двох ілюзіоністів.
Тож не дивуйтеся тому, що на фотографіях, які Пфістер викладає у своєму інстаграмі, звична реальність набуває абсолютно фантастичних обрисів. Він знає секрет, як показати звичні речі і знайомі пейзажі з нового, абсолютно несподіваного боку.
Меттью Лібатик
На відміну від колег, які воліють знімати навколишній простір і людей, що його населяють, Меттью Лібатик дуже любить викладати в інстаграм фотографії своєї персони, часто досить іронічні. Також трапляються репортажні знімки зі знімальних майданчиків фільмів, над якими він працює. Проте головна пристрасть Лібатика як фотографа – міські замальовки, майстерні портрети випадкових перехожих в урбаністичному ландшафті.
Бен Річардсон
Бен Річардсон поки ще не такий відомий, як його старші колеги – фільми, на яких він працює оператором, поки стають хітами на «Санденсі» та інших незалежних фестивалях. Та немає жодних сумнівів у тому, що Річардсонові рано чи пізно дістанеться операторський «Оскар». Його пейзажі дивують несподіваними ракурсами, а інтригують не менше робіт таких відомих операторів, як Прієто або Любецького. До речі, один із пейзажів Бена Річардсона потрапив на обкладинку альбому популярної норвезької поп-групи A-Ha.
Родріго Прієто
Денис Фірстов
Денис Фірстов зняв одну з найкращих російських картин минулого року – монофільм «Колектор» Олексія Красовицького з Костянтином Хабенським у головній і єдиній ролі. (За що заслужено отримав приз за операторське мистецтво на фестивалі «Кінотавр».) Судячи з фотографій в його інстаграмі, Денис вміє знаходити незвичайні ракурси, любить подорожувати і свого тезку художника Денніса Хоппера. Фірстов не обмежує себе однією платформою, тож його фотороботи ви легко знайдете на багатьох інших майданчиках. Як можна зрозуміти з нашої добірки, вони того варті.
