Один із планів багатьох телеканалів на 2019 рік – створення відділу фандрайзингу для систематизації співпраці українського телебачення з міжнародними організаціями. Головна потреба в такій роботі, кажуть на телеканалах, – розширення можливостей тематичної сітки каналу, в основному з освітньою метою. Інакше кажучи, кожен телеканал має свою цільову аудиторію і, відштовхуючись від неї, формує контент, закладаючи в нього фінансування. Але далеко не завжди у телеканалів є кошти, щоб відійти трохи від потреб своєї ЦА і висвітлювати, наприклад, соціально-політичні події, що відбуваються в країні. Адже лише одна серія проекту (залежно від масштабу) може обходитися каналу від кількох сотень тисяч до мільйонів гривень. Саме в цих випадках на допомогу телевізійникам приходять донори, зацікавлені в спільній роботі над проектом. Згідно з даними Київського міжнародного інституту соціології, в Україні в 2018 році 86% населения отримували інформацію з телеекранів.
Як відбувається робота донорів з телеканалами
Знайомство донорів і телеканалів відбувається по-різному: міжнародна організація, фонд або посольство країни відкриває заявку (open call), в якій прописує суму гранту та вимоги до телеканалу (ЗМК), або ж донори самостійно звертаються з пропозицією про роботу безпосередньо до конкретного каналу. Бувають також ситуації, коли телеканал самостійно розробляє проект і під нього вже шукає донорів, але це, як правило, трапляється тільки з молодими, новоствореними ЗМК, охочими заявити про себе.
Медійні гранти, своєю чергою, також бувають різні. В основному виділяють статутні (на розвиток організації), проектні (фінансування конкретного продукту) та освітні (поїздки, стажування, тренінги для журналістів). Одним із найяскравіших прикладів співпраці журналістів і донорів, мабуть, став телеканал «Громадське», який запустився у листопаді 2013 року. Необхідність у створенні нового ЗМІ, журналісти «Громадського» пояснювали тим, що за всю історію незалежності країна ще не бачила обіцяного суспыльного мовника, проект якого тоді ще припадав пилом на полицях, починаючи з 1997 року, і ніяк не знаходив собі місця. Проект незалежного ЗМІ обійшовся в кругленьку суму. Згідно зі звітом «Громадського», в 2013 році перший внесок у проект становив 88 тис. грн – від фонду «Відродження», що фінансується американським мільярдером Соросом. Посольство США підтримало «Громадське», давши 400 тис. гривень, посольство Королівства Нідерландів виділило 793 тис. гривень. Чималу частину становили приватні пожертвування – 550 тис. гривень.
17 квітня 2014 року в країні з’явився суспільний мовник. Працівники реформованої державної телерадіокомпанії як ніхто були зацікавлені у співпраці з міжнародними організаціями, як, в принципі, й останні. Починаючи з 2016 до 2018 року «UA:Перший» реалізував 14 грантових проектів.
Проекти «UA:Перший», реалізовані в період 2016–2018
Завдяки згаданим проектам було створено мобільний додаток для трьох каналів «Українського радіо», а також цикли передач, присвячені війні на Донбасі, посттравматичному синдрому і тимчасово переміщеним особам.
Проекти «UA:Перший», реалізовані в період 2016–2018
Сегодня на счету «UA:Перший» 12 грантовых проектов, которые еще находятся в разработке.
Проекти «UA:Перший», які реалізуються сьогодні
В основному – це проекти, спрямовані на розвиток суспільного мовника в країні та підвищення якості журналістики в регіонах.
Проекти «UA:Перший», які реалізуються сьогодні
Незважаючи на таку значну, на перший погляд, роботу, працівники НСТУ однаково скаржаться на систематичне урізання бюджету та брак коштів на виробництво.
«Бюджет Суспільного мовлення в 2019 році мав скласти 1 млрд 816 млн гривень. У першому читанні його обрізали на 816 млн, це майже цілий бюджет за минулий рік (776 млн. – Ред). У другому читанні додали 5 мільйонів і 100 гривень. Фактичний бюджет 2019 року – 1 млрд 5 мільйонів 100 гривень. Дехто каже, що систематичне недофінансування – це помилка топ-менеджменту в особі Зураба, який не співпрацює з верхівкою парламенту/Кабміну/Адміністрації. На моє глибоке переконання, і не повинен. Звичайно, між “ходити на уклін” і government relationships є різниця, але передусім є закон, де чітко передбачено, яким має бути бюджет “Суспільного” – і він повинен суворо виконуватися. Але ви знаєте, що в Україні з цим “пороблено”», – коментує генпродюсер просвітницького спрямування «UA:Суспільне» Тетяна Кисельчук.
Технічне оснащення каналу виглядає, здається, ще сумніше.
«У нас три з половиною фотоапарати, немає світла, від слова “зовсім”, 6 петличок на всю центральну дирекцію, серваки злітають, немає сховища для матеріалу. Сенс у тому, що технічна база, яка нам дісталася, потребує нереального вливання грошей, яких взяти приблизно ніде», – додає Кисельчук.
Тому в 2019 році один Із планів НСТУ крім фандрайзинг-відділу – запуск збору добровільних пожертв.
Основний пласт проектів, що вийшли за підтримки міжнародних організацій, зайняли соціально-політичні ток-шоу. Наприклад, одним із найуспішніших проектів за підтримки Агентсва США з міжнародного розвитку USAID та Internews на «UA:Перший» можна назвати «Вечірнє шоу з Юрієм Марченком» (формат late night show) – про що свідчать не тільки рейтинги, а й зацікавленість аудиторії в свіжому продукті, що відрізняється від раніше заведених «килимових» діалогів.
З нижче за середню часткою каналу в осінньому сезоні минулого року пройшла прем’єра «Нових лідерів» на ICTV, створена за підтримки ряду організацій, серед яких фонд «Відродження», Томаш Фіала («Dragon Capital») і «Нова Пошта». За рекламну частину проекту відповідав StarLightMedia – 3–4 мільйони доларів, тоді як сам проект обійшовся в 800 тисяч доларів – 7 випусків із хронометражем від 1,5 до 2,5 годин.
Також у період 2018–2019 на «1+1» стартувало кілька гранатових проектів, серед яких – розважальний проект «Громада на мільйон» (2018 рік, 7 випусків, хронометраж – 1 година) і серіал «Маршрути долі» (2019 рік, 20 серій, хронометраж – 48 хвилин).
«Я розумію, що зараз ТБ переважно зайняло розважальну нішу, але все-таки не варто забувати і про освітню місію телебачення. Саме такі проекти, як, наприклад, «Громада на мільйон», можуть просто та доступно пояснити українцям, що це за явище “децентралізація”, як воно працює і який відтепер буде функціонал у місцевих органів влади», – розповіла в коментарі «Телекритиці» керівник жанрового спрямування «1+1 Продакшн» і креативний продюсер проекту «Громада на мільйон» Алла Стащенко.
«Маршрути долі» – серіал, знятий за підтримки проекту «Зміцнення суспільної довіри», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Проект знайомить телеглядачів з долями різних людей, а саме тих, хто опинився втягнутим у конфлікт на сході України. «Ці люди волею долі стали заручниками своїх же будинків і міст, багато з них абсолютно не винні в тому, що відбувається, і вони просто мріють почати жити як раніше», – описує проект телеканал «1+1». Незважаючи на те що формат серіалу належить замовникам, сценарій був написаний за реальними історіями людей, які опинилися в полоні військового конфлікту.
На відміну від StarLightMedia, «1+1» бюджетами проектів не ділиться, посилаючись на конфіденційність.
Крім великих проектів, розповіла Алла Стащенко, «1+1» знімає ще й соціально-політичні ролики.
«Також із USAID ми зняли ролики проти корупції – у USAID є така програма “Проект сприяння академічній доброчесності в Україні”в школах і в університетах. Про що мова? Що ти повинен старанно вчитися, не платити хабарів, не списувати – і суть у тому, що саме від цього залежатиме, яким професіоналом ти станеш в майбутньому», – ділиться Алла.
Грантовий дерибан
Як ми вже зрозуміли, суми грантів можуть бути дуже різними залежно від проекту. І тут треба розібратися в головній претензії скептиків – чи можна роздерибанити грант, нічого по суті не зробивши? Топ-менеджери запевнили, що ні. Адже перед тим, як отримати кошти від донорів, телеканал і фонд підписують договір, в якому визначені терміни виконання робіт і проміжні звіти, які канал зобов’язується надавати вчасно. За кожне прострочення, як правило, передбачається штраф, який призначає замовник. Крім того, в доповненнях до грантових заявок прописані вартість тих чи тих робіт, які знадобляться каналу для реалізації проекту, залежно від яких і формується його бюджет.
Плюси та мінуси грантової співпраці
Плюси від такої співпраці очевидні – у телеканалу з’являється можливість працювати над важливими для країни проектами, тим самим візуалізуючи ключові проблеми та спрощуючи основні меседжі реформ, що відбуваються в Україні. Крім цього, регіональним (в основному) журналістам завдяки грантам вдається підвищити рівень кваліфікації без фінансових вкладень із власної кишені.
Але в роботі з грантодавцями є і свої недоліки. По-перше, це вплив донорів на вироблений контент. Як правило, готовий продукт максимально детально прописується заздалегідь, та при цьому на будь-якому з етапів, якщо це прописано в договорі, замовник має повне право контролювати процес і вносити свої корективи, побажання, які далеко не завжди збігаються з баченням виконавця.
По-друге, далеко не завжди тематичні проекти, які не вписуються в загальну концепцію каналу, успішно «заходять» з точки зору телеперегляду. Наприклад, більшість із перерахованих вище проектів у середньому проходили за часткою нижчою за середню по каналах. Причин цього кілька – вузька тема зі своєю цільовою аудиторією, не завжди відповідний слот, який виділяє канал для трансляції проекту, і формат, іноді незвичний українському глядачеві.
