_
_
Роман Фолькера Кутчера (перекладачі видавництва «Ексмо» транскрибували прізвище письменника як Кучер) – міцний історичний детектив, який докладно описує будні берлінських поліцейських кінця 20-х років, міжвідомчу боротьбу, а також зворотний бік міського життя, де змішалися гангстери, політичні екстремісти, гомосексуали, повії і наркомани.
Кутчер правдоподібно описує атмосферу Веймарської Німеччини – країни, що отримала свободу в результаті військової поразки, з фрустрованим суспільством на виході, яке сприймати своє буття як безперервну низку криз і занепаду моралі. Німецький історик і культуролог Тодд Херцог у книжці Crime Stories: Criminalistic Fantasy and the Culture of Crisis in Weimar Germany блискуче описує інтелектуальну атмосферу того часу, коли гротескні кримінальні драми на кшталт «Доктора Мабузе» Фріца Ланга, з гіпнотизерами і всемогутніми злочинцями, сприймалися глядачем як реалістичне кіно про «наші дні» – настільки в суспільній свідомості було вкорінене уявлення про Берліні як про «Чикаго на Шпреї».
Водночас прихильники серіалу будуть швидше розчаровані – якщо екранізація «Вавилона Берліна» стала справжнім освідченням у коханні міфу про Веймарську Німеччину, актуалізацією спадщини експресіонізму в новій культурній реальності, а також адаптацією «кримінальних історій» на кшталт згаданого «Доктора Мабузі», то літературна основа виявилася простішою (сам автор своїм джерелом натхнення називає американський нуар). У романі більше прози життя, подробиць перебігу розслідувань, менше ексцентричних сюжетів і карколомних пригод, хоча крові та насильства приблизно стільки ж.
«Жахи війни і ганьба поразки буквально звели німців з розуму – саме цією психологічною кризою пояснюється чад несамовитих веселощів у Берліні та прихід до влади Гітлера»
Важливими героями книжки є реальні керівники берлінської поліції Цоргібель і Геннат, які у фільмі опинилися на узбіччі сюжету. Тим часом, ці поліцейські чиновники зробили великий внесок у розвиток розшукової справи. На тлі високого рівня злочинності 20-х років, берлінська поліція постійно удосконалювала методи роботи: наприклад, саме там вперше з’явилися «лабораторії на колесах» – поліцейські фургони, оснащені всіма останніми досягненнями криміналістичної науки, за допомогою яких можна було оперативно дослідити місце злочину.
Втім, є і відмінності, які свідчать швидше на користь роботи Тома Тиквера і його команди.
У серіалі «Вавилон Берлін» інспектор Гереон Рат – ветеран війни з покаліченою психікою, який підсаджується на наркотики. Його підсвідомість заповнена демонами, включаючи темну особисту історію. За допомогою цього прийому автори серіалу вдало показують психічну нестабільність суспільства Веймарської Німеччини. Жахи війни і ганьба поразки буквально звели німців з розуму: у 20-ті роки був зафіксований сплеск психічних розладів, самогубств, серійних вбивств і сексуальних злочинів. Чого варта лише реальна історія Фріца Хаармана, «ганноверського вампіра», вбивці-гомосексуала, який пив кров і їв м’ясо жертв, при цьому його довго не могли спіймат, тому що він був секретним працівником поліції. Цією психологічною кризою пояснюється і той чад несамовитих веселощів у Берліні, який перетворив його на «Вавилон». Саме це психологічне неблагополуччя суспільства робить більш зрозумілим і майбутнє піднесення Гітлера
.
_
_
У книжці всього цього немає. Гереон Рат до нудьги стабільний з психологічної точки зору, до фронту він не дійшов – призвали на службу в самому кінці війни, жодні демони і пристрасті не розривають його душу. Та й наркотики в його житті з’являються у вигляді випадкової понюшки кокаїну в клубі (хоча, судячи з того, як інспекторові сподобалося нюхати кокаїн, у наступних книжках можна очікувати, що він пристрастився до порошку).
У книжкового Рата, на відміну від кінематографічного двійника, набагато прозаїчніший «скелет у шафі» – під час служби в Кельні він убив злочинця, перевищивши повноваження (а вбивство гангстера «Святого Йозефа», тіло якого він утопив у бетоні, в книжці є жахливим дежавю для героя). Також у книжці відсутня історія і з порношантажем, хоча сама порностудія з’являється в пролозі роману – правда, замість «божественних» сюжетів там знімають двійників німецьких імператорів.
Щиро кажучи, на відміну від кіношного, книжковий Рат досить мерзенний тип: розважливий кар’єрист і «брутальний коп», який не викликає такого співчуття, як «несвятий святий» інспектор, який опинився на самому дні Берліна і залишився чистим (ім’я Гереон – це ім’я святого покровителя його рідного Кельна). Кохана Рата Шарлотта Ріттер у книжці також істотно відрізняється від її кінематографічного образу. У фільмі Лотта – бідова дівчинка з трущоб, яка будь-що хоче вирватися з убогості. У романі Кутчера це кар’єристка, яка давно працює в поліції та прагне утвердити право жінки на «чоловічу професію». Шарлотта Ріттер швидше феміністка, ніж «Попелюшка з поганого району».
Зачем смотреть сериал «Вавилон Берлин»
Перипетії полювання за «золотим потягом» у книжці і серіалі в цілому схожі, проте є й важливі нюанси. У Фолькера Кутчера головним суперлиходієм виявляється напарник Рата Бруно Вольтер: їхнє протистояння нагадує улюблений прийом детективів Акуніна, коли головний злодій перевершує сищика Фандоріна за всіма статтями, крім однієї – непорушності моральних цінностей, завдяки якій Ераст Петрович і перемагає (хоча в плані етики опортуністові Рату далеко до самурая Фандоріна). А в серіалі інтрига навколо потягу тісно пов’язана з одним із головних політичних сюжетів Веймарської Німеччини – протистоянням республіканців, на стороні яких опиняється Рат, і могутнього «чорного рейхсверу», таємної організації військових, які готують Німеччину до реваншу за поразку в Першій світовій війні.
Взагалі-то порівнювати книгу з її екранізацією справа не дуже вдячна, адже література і кіно розвиваються за власними законами. Але варто відзначити, що, незважаючи на всі схожості та відмінності, такі твори, як «Вавилон Берлін», можуть бути створені тільки в тому суспільстві, яке здатне рефлексувати на тему власної історії – і приймати своє минуле у всьому різноманітті, з його темними і світлими сторонами. Ось цього якраз і варто повчитися і у автора книжки, і у творців серіалу.
Фото: imdb.com, ozon.ru
