З 10 січня в кінотеатрах можна буде побачити true crime-драму про аргентинського серійного вбивцю, ностальгуючий за 80-ми бойовик, типову комедію з Жаном Дюжарденом і сімейний фільм для любителів собак.
«Янгол» (El ángel)
У ролях: Лоренцо Ферро, Чіно Дарін, Даніель Фанего, Мерседес Моран, Сесилія Рот
Історію аргентинського серійного вбивці Карлоса Пуча легко уявити собі в портфоліо Педро Альмодовара: 19-річний маніяк у матросці та з наївним дитячим личком, шалені 70-ті і своєрідний тюремний рекорд як підсумок життя. Але режисер «Поганого виховання» цього разу виступив як продюсер: серед фільммейкерів підоспіла нова зміна, один із найяскравіших представників якої, Луїс Ортега, і поставив цю соціально-кримінальну драму. Якщо ви бачили асоціального Венсана Касселя у «Ворог держави №1» (теж заснований на реальних подіях і розповідає про той же період), можете переконатися, що суспільство може отримати ще страшніших ворогів-соціопатів – у ще більш ангельському вигляді.
«Гра пам’яті» (Backtrace)
У ролях: Сильвестр Сталлоне, Раян Гузман, Меттью Модайн, Колін Еглсфілд, Крістофер Макдональд
Режисер Браян А. Міллер спеціалізується на фільмах, які запрягають заслужених акторів бойовиків у звичні сани, але якимось чином все одно примудряються їх зганьбити: у «Принца» з Брюсом Віллісом і Джоном К’юсаком на «томатах» одностайні 0%, тож 17 % у нової «Гри пам’яті» – ще непоганий результат. Але якщо закрити очі на те, що Сильвестр Сталлоне вряди-годи продався істеблішменту і носить поліцейський значок, фільм – цілком прийнятна B-movie з усіма побічними ефектами жанру. Герой Меттью Модайна (який нарешті визначився, що зачісувати волосся «під Лінча» йому подобається більше, ніж «під Трампа») втрачає пам’ять після невдалого пограбування. Тюремний лікар вводить йому «сироватку пам’яті», від якої ув’язнений стає трохи Халком. Не найкращий вибір для ностальгії за бойовиками 80-х, але на безриб’ї і Сталлоне-коп – Роккі.
«Красивий бізнес» (I Feel Good)
У ролях: Жан Дюжарден, Йоланда Моро, Жан-Бенуа Юге, Яна Біттнерова, Олег Купчик
У 2011 році світ затамував подих в очікуванні, що новоспечений лауреат «Оскара» Жан Дюжарден продовжить кар’єру у Великому кіно (до того ж у головних ролях, тож «Вовк із Волл-стріт» не рахується). Але сталося кілька другосортних екшенів, «Бріс із Ніцци 3», а тепер – «Красивий бізнес» Бенуа Делепена, і надія стала вмирати. В оригіналі фільм називається так само, як усім відома пісня Боббі Макферріна, яку в списках найбільш переоцінених хітів у історії не втомлюються називати «бампер-стікером, покладеним на музику». Тепер уявіть собі аналогічний фільм: дорослий роздолбай (типовий герой Дюжардена) вирішує швидко розбагатіти, але цього разу замість перемоги в змаганнях із серфінгу допомогти йому покликаний повноцінний бізнес – відкриття власної клініки пластичної хірургії. Чекаємо камео персонажа з «Бріса», у якого на кожній нозі було по одному величезному пальцю, і подумки підбадьорюємо себе (I feel good!): усе ж перевірений формат комедій – не найгірший спосіб транслювати світові акторську чарівність, а Йоланда Моро ( «Амелі»), яка зіграла сестру героя, – ідеальне кастинг-рішення.
«Шлях додому» (A Dog’s Way Home)
У ролях: Брайс Даллас Говард, Ешлі Джадд, Едвард Джеймс Олмос, Александра Шипп, Вес Стюді
Поколінню, яке виросло на діснеєвських фільмах 80–90-х, зараз відчайдушно не вистачає історій, в яких домашні улюбленці обов’язково знаходять своїх господарів, пройшовши через півконтиненту – чи то котики і печики в «Дорозі додому» (Homeward Bound, 1993) чи антропоморфна побутова техніка у «Відважному маленькому тостері» (1987). Саме час відкрити своє серце для нового творіння Columbia Pictures: у «Шляху додому» пес на кличку Белла (озвучена зіркою «Світу Юрського періоду» Брайс Даллас Говард) повертається до улюбленого господаря після безглуздої розлуки. Як і «Собаче життя» 2017 року, фільм заснований на однойменному романі Вільяма Кемерона, який вже практично створив власний собаковсесвіт – не пропустіть, якщо ви з тих, хто вітається на вулиці з цуценятами.
