«Гірська жінка на війні»: під бруківкою порожньо

У Каннах «Гірська жінка на війні» завоювала нагороду SACD за найкращий музичний супровід, стрічка стала фільмом-відкриттям Одеського міжнародного кінофестивалю, а минулого місяця її номінували на премію European Parliament LUX Prize. У феномені ісландсько-українського фільму розбиралася «Телекритика».

Вперше про фільм «Гірська жінка на війні» стало відомо рік тому. У рамках десятого пітчингу кінопроектів Держкіно стрічка ісландського режисера Бенедикта Ерлінгссона ховалася в тіні нового фільму «Кварталу 95» «Він і Вона», першої повнометражної стрічки молодого режисера Ольги Ряшиноъ, яка вирішила дослідити, що таке хороший секс, і нового авторського проекту «Серафима» багатообіцяючої Марисі Нікітюк.

Про фільм «Гірська жінка на війні» в українських ЗМІ заговорять лише через місяці після пітчингу, і то всіляко підкреслюючи, що вперше ісландський режисер знімає фільм про Україну. І тільки в травні цього року, після прем’єри стрічки на Каннському кінофестивалі, стане зрозуміло, що фільм зовсім не про Україну, не про війну і лише частково про жінку.

Екотерор нам має тільки снитись

Через круті гірські хребти якоїсь місцевості в Ісландії пересувається жінка. Спритно переховуючись від поліцейських вертольотів в ущелинах і западинах, вона рухається за спланованим заздалегідь маршрутом. Пару хвилин тому ця тендітна 49-річна ісландка (Халлдор Гейхадсдоттір – «Металістка», «Про коней і людей», «Острів диявола») за допомогою лука, стріл і саморобної бомби обірвала мережі електропостачання, тим самим знеструмивши одну з найбільших у країні транснаціональних гірничо-металургійних компаній Rio Tinto.

На перший погляд такий жест може здатися звичайним хуліганством. Але якщо копнути глибше, справжні мотиви Горянки – так за сюжетом фільму назве себе активістка – виявляться значно глобальнішими.

З 2015 року австралійсько-британський концерн Rio Tinto Group насправді не раз спливав у звітах глобальної спілки робітників IndustriALL. Передусім компанію звинувачують у систематичному порушенні прав трудящих, зневажливому ставленні до мігрантів і біженців, а також у використанні матеріалів, які шкодять екології.

Як повідомляє IndustriALL, протягом трьох років страйки робітників відбулися в більш як 13 країнах, в яких також функціонують компанії Rio Tinto Group, але жоден із них, на жаль, не закінчився на користь трудящих – зарплати продовжують затримувати, умови праці кращими не стали, а в Ісландії робітникам, найнятим підрядниками, взагалі заборонили виходити на протест.

Хоча правове підгрунтя дій Горянки у фільмі згадується побічно, про глобальність скоєного Бенедикт Ерлінгссон натякає глядачеві за допомогою фрагментів новин світових ЗМІ. Так, журналісти різних країн в один голос підраховують збитки, завдані компанії за години, коли були обірвані мережі електропередач. Ось так в ідеалі має виглядати боротьба з капіталізмом – заграє з глядачем режисер.

Картина, яка зачіпає проблеми забруднення навколишнього середовища, при цьому порушуючи питання класової нерівності, для Бенедикта Ерлінгссона не нова. У дебютному повнометражному фільмі «Про коней і людей» режисер вже грав з темою зоозахисників і бажанням людини знайти повне єднання з природою. Ідеї режисера оцінили на ура: дебютна робота Ерлінгссона отримала близько двадцяти нагород, серед яких призи на кінофестивалях у Сан-Себастьяні та Токіо.

Сам автор у інтерв’ю порталуNordisk film and TV fond зізнається, що знімає про те, що знає не з чуток. Адже сам не раз брав участь у природозахисних акціях як активіст і намагається всіляко захищати навколишнє середовище.

Історія Горянки

Її звати Хала. Судячи з майстерності, з якою активістка підходить до політичної боротьби, за її спиною роки бойової підготовки, натхненної ліворадикальними терористичними актами, вчиненими такими організаціями, як RAF (Німеччина) або «Червоні бригади» (Італія). Правда режисер такі припущення відкидає.

Вона – звичайнісінька жінка, яка диригує в хорі, а на дозвіллі плаває з сестрою у басейні. Ймовірно, таким чином Бенедикт Ерлінгссон спробував зруйнувати стереотипний образ, що склався в суспільстві про ліворадикальних активістів: героїня Халлдор Гейхадсдоттір доводить, що будь-яка людина, незалежно від гендеру, кольору шкіри і віку, здатна на боротьбу.

В інтерв’ю порталу RUV Ерлінгссон розповів, що на фільм «Гірська жінка на війні» його надихнули самі ісландки.

«В Ісландії жінки часто були піонерами активізму», – каже режисер. Ось як, наприклад, Сігрід Томасдоттір (1871-1957), яка боролася за збереження Гюльдфлосса й інших водоспадів. До речі, її ім’ям у Ісландії названа премія для екоактивістів. Не менш вражає історія Берти Касерес, яка боролася за порятунок навколишнього середовища в Гондурасі та була розстріляна противниками в 2016 році.

Так, підкреслює Ерлінгссон, вивчаючи історії сильних жінок, він і сам віднедавна став вважати себе феміністом і почав знімати феміністичне кіно.

Підрив фемінізму

Згідно з провідним американським словникомMerriam-Webster, 2017 рік безперечно став роком фемінізму. Саме минулого року відбувся один із найглобальніших жіночих маршів за останнє десятиліття. Вперше понад 5 мільйонів жінок вийшли на центральні вулиці своїх міст, скандуючи гасла за рівноправність, проти гендерного розподілу ролей у суспільстві, а також за те, щоб дітонародження було можливістю жінки, а не її обов’язком.

Головна героїня стрічки «Гірська жінка на війні» мріє про дитину. Подавши з сестрою-близнюком заяву на усиновлення, через роки жінки вже й не сподівалися отримати позитивну відповідь. Втративши надію стати матір’ю, Хала обирає шлях екоборотьби. Уже за кілька моноакцій міжнародний концерн зазнав збитків у кілька мільйонів доларів, про Горянку говорять у всьому світі, і, здавалося б, ось так має виглядати початок краху ери капіталізму.

Однак тут Хала дізнається, що незабаром вона стане мамою – її запилена заява на усиновлення незабаром реалізується. Після недовгих роздумів жінка робить вибір на користь материнства, ризикнувши наостанок провести фінальну акцію і розраховуючи потім відкласти революційні ідеї і фемінізм якнайдалі.

До чого тут Україна

У України з ісландським авторським проектом Бенедикта Ерлінгссона кілька зв’язків. Передусім «Гірська жінка на війні» була вироблена в кооперації трьох країн – Ісландії, Франції та України.

До речі, у 2017 році для Держкіно «Гірська жінка на війні» став одним із найдорожчих проектів. Згідно з результатами пітчингу, було ухвалене рішення про фінансування стрічки на 12,5% від усього бюджету фільму, тобто Держкіно України вклало в реалізацію проекту Бенедикта Ерлінгссона 10 млн 846 тис. грн за загального бюджету стрічки майже 80 млн грн. З українського боку зйомки і дистрибуцію взяв на себе продакшен Сергія Лавренюка («DZIDZIO Контрабас», «Коли падають дерева») Solar Media.

Для порівняння, цього ж року«Донбас» Лозниці отримає від України 16,7 млн ​​гривень (25%) за загального бюджету близько 72 млн грн. 

У результаті України в фільмі відверто мало. З того, що нагадує глядачеві про копродукцію – тріо українських виконавиць народних пісень Ірини Данилейко, Галини Гончаренко і Сусанни Карпенко, які з’являються в стрічці у найтривожніші для головних героїв моменти, підтримуючи прекрасними вокальними партіями гру ісландських музикантів Давида Тора Йонссона, Магнуса Трігвассона Еліасена і Омара Гудйонссона. Та й то, варто тільки переодягти дівчат із традиційного українського костюма в casual – мало хто б пов’язав звуки народного фольклору у фільмі з Україною.

Українська команда в знімальній групі складалася з виконавчого продюсера фільму Маріанни Новікової, другого режисера Василя Білоусова, відеоінженера Ігоря Косенка, костюмера Марії Керо, художника-декоратора Люсі Малишко. Частина робіт із комп’ютерної графіки виконувалася в Україні постпродакшен-студією «Ракета Фільм».

Ще один важливий зв’язок фільму з Україною полягає в тому, що 4-річна дитина, матір’ю якої стане головна героїня Хала, родом із Дружківки та звуть її Маргарита. До речі, роль дівчинки виконала українська актриса Маргарита Хільська.

Війна у війні

У рецензіях на фільм, які після Каннського кінофестивалю вийшли вGuardian, Hollywood Reporter і на Rotten Tomatoes, кінокритики зійшлися на тому, що у фільмі йдеться про все, тільки не про війну. Хоча, як на мене, жінок на війні в цьому фільмі три. 

Перша, ясна річ, це Хала, яка веде внутрішню боротьбу, лавіюючи між своїми переконаннями і бажанням спокійного життя в ролі люблячої матері. Друга жінка – сестра Хали Аса, викладачка йоги, яка мріє стати гуру та пізнати себе. І остання героїня, яка найближче підходить під визначення «жінки на війні» – маленька українка Маргарита, яка втратила всіх близьких у військовому конфлікті з Росією на сході України.

А ось з чим важко не погодитися, переглядаючи відгуки про фільм, так це з твердженням, що стрічкe «Гірська жінка на війні» однозначно варто подивитися. Як відзначили проникливі кінокритики, жанр цієї стрічки визначити досить складно. З одного боку – це драма про політичні переконання однієї дівчини, з іншого – чорна комедія, а можна фільм розглядати і як мюзикл. У цьому, безсумнівно, особливість Бенедикта Ерлінгссона як режисера, якого не раз запитвали про жанрові особливості його робіт. На що автор лише скромно усміхався: «Всі великі режисери – як Пазоліні, Чаплін або Фелліні, систематично порушували канони. Чим у такому випадку гірший я?». Мабуть, він має рацію.