Валентин Васянович
_
_
Фільм-учасник національної та міжнародної програм – «Рівень чорного»
Нагороди: диплом FIPRESCI
Найбільше з того, що я встиг подивитися на фестивалі, мені сподобався каталонський фільм Карли Симон «Літо 1993» – про маленьку дівчинку, яка втратила батьків і тепер повинна прижитися в новій сім’ї. (Визнаний найкращим іноземним фільмом фестивалю. – ТК) Абсолютно фантастична робота режисера з дітьми, а це дуже непросто: усі, хто знімав дітей, – знають. Мабуть, фільм «Літо 1993» став для мене найяскравішим враженням на фестивалі.
15 главных фильмов Одесского кинофестиваля
Аркадій Непиталюк
_
_
Фільм-учасник національної конкурсної програми – «Припутні»
Нагороди: спеціальна нагорода журі
Передусім мені запам’ятався фільм Акі Каурісмякі «Інший бік надії». Із позаконкурсних – «Аритмія» Бориса Хлєбнікова і «Лагідна» Сергія Лозниці. Ще новий трилер Франсуа Озона, на жаль, забув назву («Подвійний коханець». – ТК). Так, Озон як режисер мені не близький за своїм світовідчуттям, як близькі Хлєбніков і Каурісмякі, але його фільм мене просто вразив своєю психологічною і тілесною відвертістю, і як він зроблений в плані темпоритму і монтажу. Ідеальна візуальна естетика, знову ж. Навіть занадто гарна.
Дмитро Томашпольський
_
_
Фільм-учасник програми «Гала-прем’єри» – «Ржака»
Нагороди: немає
Фільми, які мені найбільше сподобалися, – це фільми моїх українських колег: «Рівень чорного» Валентина Васяновича, «Припутні» Аркадія Непиталюка і «Стрімголов» Марини Степанської. Фільми називаю в порядку побаченого. «Рівень чорного» дивлюся ось уже вдруге, до речі. Усі три фільми – свідчення високого професійного і художнього рівня українських кінематографістів. Але найголовніше, що всі три різного жанру. І два з них – дебюти. Це чудово! Ми приїхали на фестиваль тільки на прем’єрний показ «Ржаки» на три неповних дні, тому встиг подивитися тільки ці три фільми.
Марина Степанська
_
_
Фільм-участник національної конкурсної програми – «Стрімголов»
Нагороди: відсутність нагород «Стрімголов» стала головним розчаруванням Восьмого ОМКФ
Це був перший на моїй пам’яті фестиваль, на якому мені вдалося подивитися дуже мало фільмів. Зате я подивилася абсолютно прекрасну картину «Моя щаслива сім’я» (постановник Нана Еквтімішвілі отримала «Золотий Дюк» за найкращу режисерську роботу. – ТК), це якийсь феєрверк акторських робіт. Просте і прекрасне грузинське кіно, дуже близьке мені за світовідчуттям. Мені сподобалося, що це стриманий фільм, та при цьому дуже точно описує ту частину буття, яка мені якраз дуже близька. Крім того, дуже незвичайний головний жіночий характер: зазвичай екзистенційні муки в кіно режисери вкладають в чоловічих персонажів, а тут – жінка, і це теж чудово.
Павел Остриков
_
_
Фільм-учасник національної конкурсної програми короткого метра – «Випуск’97»
Нагороди: приз за найкращий український короткий метр
Відразу скажу, що не вдалося подивитися всі фільми, які хотілося побачити. Почну з найтитулованішої картини – «Квадрата» Рубена Естлунда, який отримав Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю. Це просто неймовірно, як Рубен майстерно й дуже іронічно аналізує сучасну Європу, не скочуючись у соціальну драму. Кожна сцена, як грань квадрата, рівна і зважена, а в фіналі створюється цілісна фігура. Так, я б хотів створити щось схоже!
«Моя щаслива сім’я» – вдалий приклад того, як можна розповісти універсальну історію, використовуючи особливості своєї країни »
