«Коктейль» подій року: кінець епохи ефірного аналогового телебачення, «Трансформація» StarLightMedia та звільнення Володимира Бородянського, придбання соратником Віктора Медведчука провідних інформаційних телеканалів, упровадження квот на українську мову, рекорди українського кіно в прокаті та багато іншого.
«Телекритика» вибрала 12 подій року, які варті вашої уваги.
Кадрові ротації
Володимир Бородянський. Фото: SLM
Кадрові перестановки, які відбулися цього року, запам’ятаються надовго. Більшість із них мали місце восени і дадуть про себе знати вже наступного року. 15 грудня холдинг StarLightMedia після 15 років роботи в ньому залишив генеральний директор і директор телеканалу СТБ Володимир Бородянський. Причини звільнення Бородянського, який очолював групу останні 6,5 років, досі невідомі. У групі з’явилася посаду президента, яким був призначений Олександр Богуцький (очолював холдинг до Бородянського), який поєднав цей пост із посадою керівника телеканалу ICTV. Обов’язки директора SLM виконує Михайло Царьов, виконавчий директор EastOne, у якого російське громадянство. Керуючим директором СТБ була призначена програмний директор телеканалу Людмила Семчук.
1 листопада холдинг «1+1 медіа», через 15 років роботи, залишила Вікторія Баранова (Лезіна), яка останні 5 років була генеральним продюсером «1+1 Продакшн». Вікторія переїхала в Росію, де 15 листопада очолила «ЮТВ холдинг» (об’єднує три тематичні розважальні мовники – «Ю», «Муз ТВ» і Disney) і разом зі своїм чоловіком – російським режисером Євгеном Барановим – виховує доньку, яка народилася в квітні. Нового керівника «1+1 Продакшн» поки не призначено.
15 грудня «Медіа Групу Україна» залишив директор медіабізнесу Олексій Куракін, у якого російське громадянство. Ім’я нового керівника поки не назване. Причина звільнення Куракіна невідома. У телегрупі мають відбутися структурні зміни, зокрема, вони торкнуться компанії «Діджитал Скрінз» (ОТТ-оператор Oll TV і супутниковий провайдер Xtra TV).
9 листопада «Медіа Група Україна» повідомила, що з журналу Vogue звільнено шеф-редактора Ольгу Сушко. Тимчасово її обов’язки виконувала видавець Vogue UA Олена Чернова. Однак уже 17 грудня видання очолив Філіп Власов, який очолював протягом двох років відділ моди журналу на початку запуску української версії, а останнім часом працював креативним директором фешн-ритейлера Asthik Group. Сушко пішла з видання після скандалу з плагіатом авторських колонок, які вела її помічниця, оскільки сама Ольга не вважала їхній формат потрібним і важливим для видання.
Провідний друкований холдинг Edipresse Media Ukraine 1 грудня залишила Наталя Бойко, яка пропрацювала рік на позиції генерального директора та 3 роки – на позиції заступника гендиректора. 18 грудня Наталія стала генеральним директором digital-агентства AMS, вона продовжуватиме співпрацю з Edipresse Media Ukraine у консалтинговій формі. Її місце в медіахолдингу зайняла Тетяна Стамбовська, яка останні 6 років очолювала підрозділ масмаркет-видань у видавництві «Бурда Україна».
Проект «Трансформація» телехолдингу StarLightMedia
Олександр Богуцький і Михайло Царьов. Фото: SLM
Провідна телегрупа StarLightMedia в липні публічно повідомила про старт проекту «Трансформація», мета якого, згідно з релізом, – зробити медіагрупу «по-справжньому групою», «спростити і прискорити взаємодію і скоротити видатки на бізнес-процеси і виробництво». Группа 1 січня переходить на нову організаційну структуру – дивізіональну. 1 листопада нова структура StarLightMedia була представлена її працівникам. 26 листопада був оприлюднений список затверджених керівників різних напрямків рівня N-2, які почнуть роботу на нових посадах із січня 2019 року. У новій структурі представлені дивізіони «Мовлення», «Виробництво» та «Новини», які очолили російський медіаменеджер Дмитро Троїцький, Володимир Локотко і Олександр Богуцький, відповідно. Холдинг реорганізував дім продажів StarLightSales. Сейлером телегрупи стала окрема структура – компанія Ocean Media, в яку перейшли всі працівники StarLightSales на чолі з Андрієм Партикою.
Зростання рекламного ринку
Фото: Getty
У 2018 році ринок медіареклами порівняно з 2017 зріс на 25% і тепер становить 17 млрд 520 млн гривень. Обсяг ринку телереклами в 2018-му зріс до 9,269 млрд гривень (+26%), з 7,329 млрд гривень у 2017 році. У 2019 році ринок телереклами має зрости на 26% – до 11,5 млрд гривень і вийти на докризовий період 2013 року, коли обсяг телереклами становив $400 млн.
Рекламний ринок зростає три роки поспіль, у середньому на 20-30% в гривнях щорічно. Як результат, у листопаді європейська організація weCAN – партнерська мережа незалежних рекламних агентств Центральної та Східної Європи – опублікувала свою 4-ту щорічну доповідь CANnual Report 2018, у якій українська рекламна індустрія визнана найбільш швидкозростаючою в Центральній і Східній Європі. Звіт детально розглядає стан рекламної індустрії регіону. У рейтингу значення рекламної індустрії в економіці країн Україна опинилася в тoп-3.
Стратегія медіаприбутковості 2020–2021
Фото: Getty
Український медіабізнес хоче стати прибутковим вже в найближчі роки. Дві провідні медіагрупи – StarLightMedia та «1+1 медіа», цього літа повідомили, що вперше після 2008 року вони можуть вийти в прибуток вже в 2020–2021. Холдингам у цьому допомагає оптимізація всіх процесів всередині груп, зростання рекламного ринку, а також ринок платного телебачення, на який телегрупи зробили великі ставки. Саме для розвитку платного ринку чотири телегрупи домовилися закодувати свій супутниковий сигнал. У 2021 році кількість абонентів платного ТБ, за даними «1+1 медіа», має зрости з 5,1 до 7,3 мільйона, а дохід – у шість разів: з нинішніх 230 млн гривень до 1,58 млрд гривень.
Кінець епохи ефірного аналогового телебачення
Фото: Getty
1 вересня у вічність пішла ціла епоха ефірного аналогового телебачення. Відповідно до постанови Кабміну державне підприємство Концерн РРТ призупинив ефірне аналогове мовлення на всій території України за винятком територій з особливим режимом мовлення (Донбас і прикордонні з Кримом райони Херсонської області), окремих районів Сумської, Чернігівської та Харківської областей, що межують із країною-агресором, а також передавачів Національної суспільної телерадіокомпанії України (телеканал «UA:Перший» і мережа обласних каналів), місцевих телеканалів, які не мають ліцензій на цифрове мовлення. За місяць до цього були відключені ефірні аналогові передавачі загальнонаціональних телеканалів у Києві та Кіровоградській області.
Відключення аналога в сухому залишку наблизило до банкрутства Концерн РРТ, 60% доходів якого залежать саме від аналогового телебачення. Зате від нього виграв єдиний провайдер ефірного цифрового телебачення – компанія «Зеонбуд», власник якої невідомий (офіційно компанією через низку офшорів володіють три кіпріоти і один британець). Після вимкнення ефірного аналогового телебачення провайдер отримав майже 80% аналогових глядачів і тепер аудиторія компанії – це трохи більше чверті всіх телеглядачів України (26%). Компанія визнала обмеженість своєї мережі та навесні цього року на міжвідомчій групі з переходу на цифру погодилася добудувати мережу першого мультиплексу в 47 населених пунктах, де немає ефірного цифрового телебачення. Провайдер мав це зробити до 1 січня 2019-го, але цього так і не сталося – обчислення частот було замовлене тільки наприкінці грудня. Концерн РРТ хотів побудувати ще один мультиплекс цифрового телебачення в метровому діапазоні, але планам, схоже, не збутися. Доля державного підприємства, судячи з усього, вирішиться вже наступного року з повним відключенням ефірного аналогового телебачення, запланованим на 1 травня 2019 року.
Доленосне рішення відключити аналог супроводжувалося великим скандалом. 30 серпня за позовом мешканки міста Сарни Рівненської області до Нацради і Концерну РРТ про позбавлення її доступу до отримання інформації за допомогою ефірного аналогового телебачення, 30-річний суддя Олексій Рижий ухвалив рішення, яким заборонив Нацраді і КРРТ вимикати аналог по всій Україні до розгляду справи по суті, призупиняючи також чинність постанови Кабміну. Паперова копія з печаткою і підписом судді була отримана КРРТ і Нацрадою 31 серпня близько 16:00. Незважаючи на суд, ефірний аналог таки було вимкнено. Спочатку, згідно із затвердженим міжвідомчою групою планом, відключення ефірного аналога мало відбутися в три етапи і завершитися в травні 2019-го. Основна причина постійного зсування термінів – неповне покриття компанії «Зеонбуд», а також її непрозора власність. Проте 19 квітня президент раптово на військовому кабінеті дає доручення прискорити процедуру і провести відключення в липні цього року.
Національна рада у зв’язку з цим ухвалила низку спірних рішень про припинення дії ліцензій на мовлення 13 загальнонаціональних і 28 місцевих телеканалів у регіонах, де відключалися аналогові передавачі. Як результат, спірні рішення Нацради і розпорядження Кабміну щодо відключення аналога оскаржують у суді телеканали групи «1+1 медіа». Через судові процеси інші телеканали проігнорували вимогу Нацради і не виключали частоти з аналогових ліцензій у регіонах вимкнення ефірного «аналога». Зміни в аналогову ліцензію станом на грудень вніс тільки телеканал «Прямий». При цьому залишаються чинними дозволи Українського державного центру радіочастот на експлуатацію аналогових передавачів у регіонах.
Скандал із цифровими ліцензіями. Криза Нацради
Фото: Getty
Один із найбільших скандалів у медіаіндустрії цього року був пов’язаний з Національною радою з питань телебачення і радіомовлення. Члени регулятора, яких порівну призначають президент і парламент, розділилися щодо питання продовження цифрових ліцензій 28 загальнонаціональних телеканалів. У результаті перший заступник голови регулятора Ольга Герасим’юк написала заяву про відставку за власним бажанням, вказуючи на непрозорість ухвалення рішень. Під час розглядів регулятор не засідав 1,5 місяця, обидві сторони звинувачували одна одну в маніпуляціях.
Річ у тім, що в другій половині серпня у цих телеканалів завершився семирічний термін дії ліцензій. Відповідно, регулятор був зобов’язаний за 60 днів визначитися, чи варто їм продовжувати ліцензії на наступні 7 років. Але замість цього перед продовженням ліцензій Нацрада оголосила низку позапланових перевірок телеканалу «1+1» (зокрема, на предмет трансляції радянських фільмів за участю російських акторів, внесених до чорного списку Мінкульту). Це збіглося за часом із вимогою президента вимкнути «аналог». Телеканал у відповідь заявив про спроби «підвісити» його з надуманих причин перед продовженням ліцензії. Президентська частина регулятора виступила за те, щоб підбии підсумки перевірок до продовження ліцензій, а двоє членів, призначених за парламентською квотою, натякнули на вказівки згори для президентської частини регулятора і запропонували своїм колегам продовжити ліцензії, незважаючи на перевірки. Скандал, що виник у травні, вирішився тільки до середини літа – 11 липня регулятор продовжив ліцензії всім провідним телеканалам і «пробачив» їм результати перевірок. Члени регулятора домовилися між собою не виносити на публіку внутрішні конфлікти, але пообіцяли обговорювати публічно всі спірні питання. Ці обіцянки чиновники більш-менш виконали, однак на наявність непрозорих рішень це не вплинуло.
Квоти на українську мову
Запровадження квот на українську мову для радіостанцій і телеканалів почало приносити свої плоди. Музична квота на радіо (з 8 листопада зросла з 30% до 35%) дає поштовх появі нових виконавців та сприяє створенню пісень українською мовою російськомовними артистами. Телевізійна квота (75% щотижневого ефіру в слотах 07:00–18:00 та 18:00–22:00) оживила кіносеріальне виробництво, яке тепер не так заточене на копродукцію з Росією: вітчизняні телеканали масово знімають україномовні серіали з локальними історіями, зрозумілими в Україні.
У результаті депутати надумали «закільцювати» квотування медіа, пропонуючи запровадити квоти для друкованої преси, а на телебаченні довести квоту на українську мову з нинішніх 75% до 90%. 4 жовтня Верховна рада ухвалила в першому читанні законопроект про українську мову, який серед іншого встановлює вимоги щодо застосування української мови в друкованій пресі (журнали, газети) та інтернет-ЗМІ. У лютому депутати обіцяють ухвалити його в другому читанні цілком і повністю, прописавши, зокрема, 90% телеквоти.
У явному програші тематичні телеканали – у них більше, ніж у інших виникло проблем із виконанням квоти – Нацрада оштрафувала вже п’ять таких мовників. Сума штрафів для цих телеканалів символічна – в межах 16–20 тисяч гривень (5% ліцензійного збору), що значно дешевше за озвучення/дублювання цілої бібліотеки. Великі канали погодилися із упровадженням 75%-ї квоти, свої сітки змінив навіть телеканал «Інтер» – головний російськомовний мовник України. Загалом телеканали перебувають у очікуванні результатів першого моніторингу Нацради і того, як відомство трактуватиме деякі специфічні норми квотування.
Українське кіно
Як писала «Телекритика», за цей рік у прокат вийшло близько 40 українських фільмів. Багато з них – завдяки державній підтримці кінематографії, на яку цього року було виділено 500 млн гривень. Щоправда, фільми, проспонсоровані Держкіно, показали досить скромні результати в прокаті. Тільки одиниці змогли сподобатися глядачам у кінотеатрах, ще менше – зацікавити зарубіжну аудиторію. Незважаючи на це, держава продовжить спонсорувати українські фільми і в 2019 році. Обіцяний чиновниками мільярд на українське кіно в 2019-му вилився в дотацію у розмірі 1,2 млрд гривень (505,3 млн гривень дісталося Держкіно, 708 млн гривень – структурі Міністерства культури – «Українському культурному фонду»).
Виняток становив хіба що мультфільм «Викрадена принцеса» – перший український 3D-анімаційний проект, який був широко представлений за кордоном. Абсолютний рекорд у прокаті українських фільмів встановила комедія «Скажене весілля», зібравши цього року майже 50 млн гривень, що можна порівняти з грошима, які збирають голлівудські екшени. Комедія «DZIDZIO: перший раз», прем’єра якої відбулася наприкінці жовтня, зібрала половину цієї суми. Радували українські режисери цього року й вельми симпатичними авторськими фільмами, націленими далеко не на широкий прокат.
Бум інформаційних телеканалів триває
«Телекритика» цього року продовжувала спостерігати за запуском низки інформаційних телеканалів. У передвиборний рік їхня кількість значно збільшилася. 7 листопада стартував інформаційний телеканал «НАШ» на тематичному супутниковому телеканалі «Максі ТВ». Це сталося після придбання мовника Володимиром Мураєвим – батьком позафракційного народного депутата Євгена Мураєва, засновника партії «Наші». Телеканал запускає команда каналу NewsOne, яка звільнилася слідом за зміною власника мовника. Через самовільний запуск у мовника почалися проблеми з Нацрадою. У жовтні поновлює мовлення телеканал ТВі, власником якого значиться польська компанія Millstone and Co з Кракова. Вона спочатку належала Михайлові Жернову з донецькою реєстрацією, але восени перейшла у власність поляка Роберта Квятковського. Телеканал нібито пов’язаний з оточенням президента, але генпродюсер мовника Дмитро Носиков це спростовує.
Нацрада в грудні видала одразу три ліцензії на супутникове мовлення новим інформаційним телеканалам: Ukrlive, «Останній бастіон» і «12-й канал». Ukrlive пов’язаний з партією «Народний контроль» нардепа Дмитра Добродомова, для якого це вже третій телеканал після львівського НТА і київського «4 каналу». «Останній бастіон» – це новозапущенний телеканал у Полтаві, який фінансує аграрний бізнесмен. «12 канал» – волинський місцевий цифровий канал, пов’язаний зі співвласником групи «Континіум», заступником голови депутатської групи «Воля народу» Степаном Івахівим.
Свобода слова
Свобода слова в Україні цього року знову проходила випробування самоцензурою, впливом власників, замовчуванням важливих тем, а іноді q банальним невмінням користуватися цією самою свободою. Відбувалися блокування роботи телеканалів NewsOne і Zik патріотичними організаціями і конфлікти за участю журналістів. Іноді також ставалися малоприємні історії з нападами на журналістів або вельми дивними запитами Генпрокуратури на доступ до розмов і листування журналістів, які стали свідками одкровень голови антикорупційного відомства, в якого «язик без кісток». Проте, за даними організації «Репортери без кордонів», рівень свободи слова в Україні залишається практично на тому ж рівні, що й минулого року – 101 місце зі 180 країн.
Безумовно, запам’ятається цей рік і зміною власності двох провідних інформаційних телеканалів – «112 Україна» і NewsOne та, як результат, появою нового медіавласника з явними проросійськими поглядами – Віктора Медведчука (офіційно каналами володіє соратник Медведчука – Тарас Козак). Мовники активно починають цитувати в своєму ефірі позицію Медведчука. У результаті з каналу, не вдаючись у подробиці, пішли низка журналістів і редакторів. Більше «сюрпризів» від телеканалів, мабуть, варто чекати в 2019-му, в якому триватимуть відразу дві виборчі кампанії – президентська та парламентська. А поки що медіасередовище має повірити, що провідний інформаційний канал коштує трохи більше $2,5 млн. Хоча ще два роки тому торги за «112-й» відбувалися в межах $17 млн.
Незважаючи на сподівання, які покладаються журналістами на Національну суспільну телерадіокомпанію України, мовник знову себе не виправдав. НСТУ цього року знову загрузла в реорганізаційних процесах, відсунувши контент на друге місце. Глобальне скорочення 2500 працівників 2 квітня не допомогло НСТУ провести повноцінний рестарт. Суттєвими змінами можуть похвалитися хіба що суспільні радіостанції («Українське радіо», «Промінь» і «Культура»), але дві з них («Промінь» і «Культура») немає можливості слухати через відсутність всеукраїнського FM-покриття. Через критику на адресу влади і загальне невдоволення роботою суспільних мовників держава цього року виділила лише половину запланованих дотацій для НСТУ. У 2018-му НСТУ отримала з держбюджету 776 млн грн замість прописаних за законом 1,5 млрд. У 2019 Верховна рада готова виділити НСТУ 1 млрд 100 гривень замість запланованої раніше суми 1 млрд 816 млн 100 тис. гривень. Навесні, відмовившись від трансляції ЧС-2018 з футболу (через РФ), НСТУ вчинила не як суспільний мовник з певними цінностями, а як звичайний комерсант, продавши права групі «Інтер». Під кінець року НСТУ ледь не опинилася в центрі скандалу через можливе розірвання договору з програмами журналістських розслідувань «Схеми» і «Наші гроші». Офіційна причина – в компанії планують створити власний департамент журналістських розслідувань. Але після розголосу контракт з програмами НСТУ продовжила ще на рік.
Боротьба з телепіратами вийшла на новий рівень
Кадр із мультфільму «Острів скарбів»
Телегрупи StarLightMedia та «1+1 медіа» знайшли спільну мову з платіжними системами і банками-екваєрами, ускладнивши функціонування вже 19 ОТТ-сервісів з нелегальним телеконтентом. Телегрупи скористалися політикою платіжних систем і екваєрів із заборони на співпрацю з сервісами, що поширюють нелегальний контент, і змусили заблокувати їхні фінансові платежі. У StarLight кажуть про 19 успішних кейсів блокування платежів порушників права інтелектуальної власності, у процесі ще дев’ять. Платіжна система Interkassa першою пішла назустріч телегрупам, запровадивши внутрішні правила роботи з «сірими» ОТТ-сервісами. До боротьби з піратами долучилися також Visa і Masterсard, оштрафувавши три банки, які проводили оплату піратським ОТТ-сервісам. Винуватці під тиском з двох сторін розділилися – одні почали міняти екваєрів, інші – укладати з телегрупами договори про легальну ретрансляцію мовників.
Запуск цифрового радіо DAB+
Фото: Getty
У червні цього року в Києві стартував пілотний проект цифрового радіо DAB+. Подія практично збіглася за часом з вимкненням ефірного аналогового FM-мовлення в Норвегії. Україна вирішила разом із Європою розвивати технологію цифрового радіо, що й стало причиною потрапляння до нашого топу. Місткість цифрової мережі становить 14 радіостанцій. У травні – вересні Нацрада проліцензувала 14 радіостанцій, 13 із яких запустили своє мовлення наприкінці вересня.
Як результат, у київській радіоцифрі доступні такі 13 радіостанцій: три радіостанції сучасної української музики – «Радіо Zemlya», «Країна ФМ» і «Промінь», розмовне «Українське радіо», розмовно-музичне «Бізнес радіо», електронно-танцювальні Hype radio і DJFM, рок-станція Power FM, джазове Old Fashioned Radio, культурологічне «Радіо Культура», релігійне «Радіо Марія», кримськотатарське «Радіо Мейдан» і військово-патріотичне «Армія FM» (у процесі запуску інформаційна радіостанція «Прямий ФМ») .
Щоб слухати цифрове радіо, киянам потрібно придбати спеціальними приймачами вартістю $50–80. Слухачами цифрового радіо можуть стати також водії автомобілів зі вбудованими цифровими приймачами. За даними Нацради, сьогодні охоплення мережі цифрового радіо може становити 20 тисяч авто. Проект розвитку цифрового радіо може мати продовження наступного року. У червні Нацрада замовила у Держцентру радіочастот обчислення частот для цифрового радіо у Львові.
Таким був 2018-й очима «Телекритики». Як розвиватимуться ці та інші події, покаже наступний рік.
Фото: Getty
