Гільєрмо дель Торо не приховує своїх джерел натхнення – як і того факту, що вони досить старомодні. Знімаючи свій минулий фільм із моторошнуватою любовною лінією («Багряний пік»), режисер відверто називав серед орієнтирів класику 60-х: «Привид будинку на пагорбі» і «Безневинні». Однак фантастичний кінематограф минулих років населяли не лише примари, а й цілком матеріальні монстри. Одного з них – дику, але симпатичну «жабролюдину» – дель Торо поставив у центр своєї нової історії. Втім, давайте перейдемо безпосередньо до рецепту.
1
Візьміть «Тварину з Чорної лагуни»
_
_
Зовнішній вигляд коханого головної героїні й запальні латиноамериканські мотиви в саундтреку когось можуть переконати, що творці фільму надихалися Іхтіандром. Та, хоч американська аудиторія і побачила низку радянських фантастичних фільмів завдяки телесеріалу «Таємничий театр 3000», «Людини-амфібії» серед них не було. У героя «Форми води» інший предок – жабролюдина (gill-man) з фільму «Тварина з Чорної лагуни» (1954) і двох його сиквелів. З жінками їй не щастило у всіх частинах серії, та воно й не дивно: знамениті голлівудські спецефекти 50-х вже давали змогу створити достатньо жахливе чудовисько із зябрами, а ось такого симпатягу, як у «Формі води» – навряд чи.
2
Промаринуйте в фільмах жанру «спай-фай»
_
_
Шпигунські трилери з елементами фантастики (spy-fi) в останні роки здрібніли: звичайно, красені розвідники як і раніше можуть стріляти в лиходіїв із бластерів, але вже в комедіях. А ось в роки Холодної війни режисери дозволяли собі схрестити два жанри на повному серйозі. У Британії це в основному робила знаменита студія ITC, яка штампувала хвацько закручені фантастичні серіали про полонених шпигунів і нацистських злочинців-втікачів. У США ж знімали повнометражки, в яких невидимі абоненти з важким російським акцентом зачитували інструкції суворим вченим. Дель Торо з любов’ю відтворив усі ці ретро-штампи, чого лише варті радянські шпигуни.
3
Збризніть номерами з мюзиклів 40-х
_
_
Хоч дія «Форми води» і відбувається в шістдесятих, лунає фільм у стилі сорокових. Однією з його головних тем стала пісня з мюзиклу «Привіт, Фріско, привіт» із Еліс Фей в головній ролі. Утікаючи в світ чорно-білих мюзиклів, головна героїня «Форми води» танцює чечітку і уявляє себе ретро-співачкою: цьому не заважає ні те, що в реальності вона німа, ні те, що її партнер із танців – земноводне. Звичайно, фільм не обійшовся без музики знаменитого Гленна Міллера. Воно й не дивно: незважаючи на те, що великий тромбоніст загинув ще 1944 року, оркестр його імені гастролює досі.
4
Залийте глянцем сучасних романтичних комедій
_
_
Вона чарівна, самотня і живе у своєму світі. Та якось з’явиться Він – той, хто прийме її з усіма маленькими дивацтвами, – і вони разом попливуть на захід сонця на прогулянковому катері. Якщо забути про те, що найголовніше дивацтво фільму (і чималеньке) – це гуманоїд із зябрами, якому дісталася роль героя-коханця, і що катер такій парі непотрібен, то «Форма води» цілком потрапляє в канон романтичних комедій 2000-х. Тут вам і дивак-наставник, невдаха в коханні і роботі (Річард Дженкінс), і добродушний господар збанкрутілого кінотеатру, і балакуча подруга головної героїні, яка точно знає життя, не сумнівайся, люба! Фільм цілком міг отримати менш жорстокий рейтинг, ніж нинішній R, якби цим справа і обмежилася. Однак завадив наш наступний інгредієнт.
5
Спеції від шеф-повара
_
_
Давно відомо, що Гільєрмо дель Торо вміє не тільки знімати жахливо красиво, а й знімати красиво різний жах. У «Багряному піку» кров лилася рікою, а привиди нагадували ожилі експонати з анатомічного музею. Один із рекламних постерів створеного дель Торо серіалу «Штам» навіть довелося прибрати з вулиць, тому що він викликав у городян напади нудоти (не вдаватимемося в подробиці, однак там фігурували хробак і око). Загалом, режисер не гребує додавати в візуально бездоганні фільми зняті великим планом гидоту й старе добре ультранасилля. У «Формі води» з цим теж усе гаразд. Тож поки ви милуватиметеся апетитним лимонним пирогом у одній зі сцен, нагадуйте собі, що вона ось-ось зміниться чиїмись відірваними пальцями або відстріленою щелепою.
