Історія шедевра Леонардо да Вінчі «Спаситель світу» (Salvator Mundi) із зображенням Ісуса заплутана, в ній встигли взяти участь саудівські принци і російський мільярдер. Навіть президент Франції Макрон знає, що з картиною щось не так.
Буквально нещодавно NYT зібрала всі відомі факти в спробі зрозуміти, куди поділася найдорожча картина в світі.
Найдорожчий продаж Christie’s
У грудні 2017 року на аукціоні Christie’s відбулася рекордна угода з продажу картини «Спаситель світу», чиє авторство приписується Леонардо да Вінчі. Полотно придбав таємничий саудівський принц Бадер бін Абдулла бін Мухаммед бін Фархан Аль Сауд за неймовірну суму – $450 мільйонів. Таким чином, картина стала найдорожчим живописним полотном у світі! До цього ціновий рекорд належав сучасному американському художнику Жану-Мішелю Баскії: його роботу купив японський мільярдер за $110,4 мільйона.
Чому NYT згадали про шедевр?
За нашою версією, причина занепокоєння – масштабна виставка, присвячена 500-річчю Леонардо да Вінчі, яка повинна пройти у вересні 2019 року в Парижі. Навіть далекі від мистецтва люди розуміють, наскільки важлива це подія не тільки для французької влади (майже всі світові шедеври да Вінчі належать Лувру). Особливо після ситуації із «жовтими жилетами», коли туристичний потік помітно зменшився.
Крім культурної цінності, ця виставка може стати одним із найбільш комерційно успішних проектів Лувру. Усі, хто був у музеї, напевно бачили, які величезні натовпи збираються навколо найзнаменитішого полотна да Вінчі «Мона Ліза».
Усі на нервах, все пропало!
Анонімне французьке джерело повідомило NYT, що музей і французька влада вкрай стурбовані невідомістю місця перебування шедевра. Через місяць після придбання картини Лувр Абу-Дабі заявив про намір показати її широкому загалу. Було це у вересні 2018 року. З того часу ніхто не знає, де насправді робота. Департамент культури Абу-Дабі відмовляється давати коментарі не тільки пресі, а й офіційним представникам Лувру і владі.
Навколо «Спасителя світу» панує атмосфера загадковості. По-перше, досі не всі експерти впевнені в автентичності картини. З часу продажу на аукціоні Christie’s (де вона була востаннє показана світу) картина не проходила жодних значних експертиз. Професор Інституту витончених мистецтв Нью-Йоркського університету Даян Модестіні, яка реставрувала картину, раніше заявляла, що страхова компанія мала намір провести в Цюріху дослідження, але експертизу скасували.
Мартін Кемп, історик мистецтва з Оксфорда й один з небагатьох, хто мав можливість вивчити картину, описав її як «релігійну версію Мони Лізи»
Багато експертів із творчості Леонардо дуже стурбовані зникненням роботи і невідомістю її долі, особливо після заяв Абу-Дабі про те, що вони мають намір показати картину публіці. «Це дуже трагічно, що всі решта цінителів мистецтва Леонардо будуть позбавлені можливості побачити картину», – заявила Даян Модестіні. Мартін Кемп, історик мистецтва з Оксфорда і один із небагатьох, хто мав можливість вивчити картину, описав її як «релігійну версію Мони Лізи». Кемп теж не знає, де й у кого наразі робота Леонардо.
Від початку було не дуже зрозуміло, яким чином Абу-Дабі зуміли придбати роботу у саудівського принца. Чи був це подарунок, позика чи приватний продаж? Багато хто припускає, що реальним покупцем і власником полотна да Вінчі є наслідний принц Мухаммед бін Сальман, а принц Бадер бін Абдулла виступив лише посередником. Нібито наслідний принц Мухаммед просто вирішив залишити картину собі. Посольство Саудівської Аравії відмовилося надати коментар з цієї теми.
33-річний наслідний принц – не перший коронований власник цього полотна. За оцінками експертів, робота, намальована приблизно в 1500 році, за описом схожа на одну з картин у списку предметів мистецтва англійського короля Карла I, страченого в 1649 році. Як стверджує професор Кемп, картина зникла наприкінці 18 століття.
Картина «Спаситель світу» знову з’явилася в колекції одного індустріального магната в 19 столітті. На той час вона була значно замальована і приписана одному з учнів і послідовників Леонардо. У 1958 році картину продали за суму, еквівалентну $1350. Чутки про те, що робота може належати пензлю Леонардо, з’явилися після того, як кілька арт-дилерів запримітили її на аукціоні в Новому Орлеані в 2005 році та передали професору Модестіні. Вона зняла весь верхній шар, усунула пошкодження, завдані через тріщини в дерев’яній панелі. З новим авторством картина була продемонстрована в Національній галереї в Лондоні в 2011 році.
Типовий російський мільярдер
Два роки по тому її придбав російський мільярдер Дмитро Риболовлєв за $127,5 млн – лише третину суми, за яку картину продадуть на аукціоні Christie’s у Нью-Йорку. Про російського мільярдера варто розповісти окремо, тому що Дмитро встиг отримати свою частку уваги в англомовній пресі. Типовий російський мільярдер Риболовлєв – «власник Уралкалію із класичним для бізнесмена 90-х років минулим» – власник футбольного клубу «Монако», любитель моделей і пристрасний колекціонер предметів мистецтва, любить купувати шедеври оптом. Колекціонер подав до суду на нью-йоркське відділення Sotheby’s за фактом переплати при купівлі 38 предметів мистецтва. У цьому списку також згадується «Спаситель світу» Леонардо. Як стверджує Риболовлєв у своєму позові на $380 мільйонів, до пропозиції, зробленої аукціонним будинком йому, картина оцінювалася в $75 мільйонів. Наскільки відомо, суд триває понад рік і поки Sotheby’s не планує йти на поступки.
Лист президенту
Наразі історія з перенесенням виставки в Лувр Абу-Дабі тільки підігріває чутки і версію про те, що авторство роботи може бути під питанням, і що новий власник картини Леонардо боїться привертати зайву увагу публіки. Французький експерт із творчості да Вінчі Жак Франк написав листа французькому президентові Еммануелю Макрону, порушивши питання спірності атрибуції роботи. Глава адміністрації президента запевнив, що «всі дуже серйозно дослухалися до сумнівів», тому що Лувр не може продемонструвати у себе на головній виставці року роботу, яка цілком може виявитися фейком.
Справою зацікавилися американські спецслужби
Як правило, аукціонні будинки підписують гарантію автентичності при продажу терміном на 5 років. Однак ретельно задокументована увага публіки до 2017 року робить практично неможливим відшкодування вартості покупки шляхом оскарження автентичності авторства картини.
Анонімний покупець на нью-йоркському аукціоні, принц Бідер бін Абдуллла, виявився невідомим далеким родичем королівської династії Саудівської Аравії, яка прославилася своїм величезним багатством і пристрастю до колекціонування предметів мистецтва. Далекий родич-принц мав би бути другом і довіреною особою наслідного принца Мухаммеда, тому що через декілька місяців після аукціону принц Бадер був призначений першим в історії династії міністром культури.
Christie’s так старанно приховували особу покупця, що під час торгів створили окремий рахунок, про наявність якого знали тільки високопоставлені менеджери аукціонного дому. Однак листування і документи, що потрапили до NYT, виявили принца Бідера як анонімного покупця.
Агресивність наслідного принца дуже насторожила Захід після того, як американські спецслужби дійшли висновку, що принц Мухаммед замовив вбивство журналіста і дисидента Джамаля Хашоггі
Американські офіційні особи, знайомі з ситуацією, запевняють, що принц Бадер був «сурогатом» самого наслідного принца Мухаммеда, справжнього покупця «Спасителя світу».
Агресивність та імпульсивність наслідного принца дуже насторожила Захід після того, як американські спецслужби дійшли висновку, що принц Мухаммед замовив вбивство журналіста і дисидента Джамаля Хашоггі, колумніста Washington Post, викраденого й обезголовленого саудівськими агентами в Стамбулі. До аукціону принц встиг виявити інтерес до дорогих покупок на кшталт яхти за $500 мільйонів або замку у Франції за $300 мільйонів.
Резюме
Ринок предметів мистецтва завжди був улюбленим хобі еліт, тому тут є місце детективним історіям, політичним амбіціям цілих країн і регіонів, а також можливість потужних комунікацій за допомогою найзрозумілішої в світі мови – емоцій і візуальної досконалості.
Тому держави так ретельно стежать за своїми культурними стратегіями та іміджем, який вони ретранслюють для інших культур і народів.