7 фактів про серіал «Пікнік на узбіччі»

За фантастичним збігом обставин, ця радісна подія збіглася з сумною датою: 19 листопад 2012 року не стало Бориса Натанович Стругацького. На згадку про цю чудову людину і талановитого письменника «Телекритика» дізналася всі подробиці серіалу «Пікнік на узбіччі», який ми побачимо вже наступного року.

Англійською мовою книжку переклали ще у сімдесятих – роман Rоadside Picnic вийшов 39 років тому в Нью-Йоркському філії Macmillan Publishers, одного з найстаріших видавничих будинків світу. Переклад виконала Антоніна Бьюіс – американка російського походження, крім перекладацької діяльності очолювала у вісімдесятих «Фонд культурної ініціативи» Джорджа Сороса. «Пікнік на узбіччі» став її першим досвідом літературного перекладу. Надалі Бьюіс перекладала Булгакова, Окуджаву, Євтушенка, Толстую і Довлатова. Між іншим, в перекладеному вигляді книга номінувалася на премію Джона Кемпбелла і навіть отримала друге місце, а в 1981 році в Меці роман був визнаний найкращою іноземною книжкою року.

Відомо, що режисером серіалу – принаймні пілотного епізоду – стане Алан Тейлор. Як виявилося, він давній шанувальник роману Стругацьких. Ще рік тому в одному з інтерв’ю в рамках промо «Генезису» Тейлор зізнався, що працює над невеликим телесеріалом на основі фантастичного роману, «який завжди любив».

У Алана Тейлора досить серйозний послужний список на телебаченні: він працював на першому і другому сезонах «Ігри престолів», поставив по одному епізоду «Підпільної імперії» і «Залишитися в живих», в його активі чимало серій для «Клану Сопрано» і «Божевільних». Але ті фільми, які Тейлор знімав для великого екрану (наприклад, «Термінатор. Генезис»), дуже важко назвати хорошими. Ще гірші справи зі сценаристом: це буде лише друга робота в кіно Джека Паглена, який до цього відзначився драматургійною основою фільму «Перевага» Уоллі Пфістера з Джонні Деппом у головній ролі. Більшість критити, якої зазнав цей фільм, було якраз через сценарій Паглена, і цілком заслужено.

А ось з продюсерами серіалу пощастило більше, ніж зі сценаристом. Вівіан Кеннон раніше працювала на «Проповіднику», дуже стильному хуліганському серіалі Сета Рогена з Домініком Купером і Джозефом Гілганом у головних ролях. Ніл Морітц, глава Original Film – ще більш досвідчений продюсер, який запустив такі прокатні хіти, як «Три ікси», «Міські легенди», «Форсаж», «Зелений шершень», «Я – легенда» і безліч інших. Так що з видовищністю і спецефектами у «Пікніка на узбіччі» має бути все гаразд. (У галереї – фотографії зі знімального майданчика серіалу.)

Кастинг серіалу, швидше, радує: у головній ролі знімається Метью Гуд, вперше блиснув у «Матч поінт» Вуді Аллена, а в культових «Хоронителях» виконав роль Озімандіса – не найгірший варіант на кандидатуру відважного циніка Редріка Шухарта. Роль Стерв’ятника Барбріджа – старого досвідченого сталкера, який показав Шухарту шлях до Золотої кулі, що виконує бажання, дісталася Вільяму Ерлу Брауну. Браун з його характерною зовнішністю (ви можете пам’ятати актора за роллю детектива Тіга Діксона з другого сезону «Справжнього детектива») повинен ідеально збігтися з образом пройдисвіта-сталкера. Роль Гути, подружки, а потім дружини головного героя, дісталася Феліш Террел: дивлячись на її фото, важко не погодитися з тим, що у Редріка Шухарта чудовий смак. (Для порівняння, у класичному «Сталкері» Гуту грала 45-річна Аліса Фрейндліх.) Між тим, є і досить спірні кастингові рішення. Так, роль російського доктора Кирила Панова, який загинув у Зоні з вини Редріка, дісталася Тому Нунену – ​​акторові з харизмою кримінального елемента. Погодьтеся, все-таки доктора Кирила ми уявляли собі трохи іншим.

Усі знають знаменитий фільм Андрія Тарковського «Сталкер», але мало кому відомо, що американський серіал стане вже третьою екранізацією «Пікніка на узбіччі». Чотири роки тому на фінській студії з промовистою назвою Pilman Radiant Pictures за феєричну суму в три тисячі євро був поставлений фільм «Зона» (Vyöhyke), створений за мотивами роману постановником Есса Луттіненом. Якщо ви готові до такого подвигу глядацької самопожертви, то фільм можна подивитися на YouTube. (На щастя, з англійськими субтитрами.)

Загалом проза Аркадія і Бориса Стругацьких екранізувалася шістнадцять (!) разів. Ми не полінувалися зібрати для вас усі ці фільми, причому в хронологічному порядку. Отже, крім трьох екранізацій «Пікніка на узбіччі», це телеспектакль «Понеділок починається в суботу», поставлений в 1965 році режисером Олександром Бєлінським на Ленінградському ТБ. Наступної екранізації довелося чекати майже п’ятнадцять років, поки на Таллінській кіностудії не зняли надпопулярний «Готель «Біля загиблого альпініста» (1979) Григорія Кроманова. «Чародії» Костянтина Бромберга, що вийшли на телеекрани в 1982 році, особливого представлення не потребують: довгі роки фільм входив в традиційний репертуар новорічних ефірів. А ось угорський телефільм «Мільярд років до кінця світу» режисера Ласло Фелікса (1983) відомий, переважно, шанувальникам АБС. Через чотири роки Центральний дитячий театр представив свою версію «Малюка» – постановка була знята телевізійниками і перетворилася на майже забутий нині формат телеспектаклю.

У 1988 році великий Олександр Сокуров знімає за мотивами «Мільярда років до кінця світу» похмурі «Дні затемнення». Через рік на кіностудії імені Довженка виходить двосерійний треш «Важко бути богом», поставлений німецьким режисером Петером Фляйшманом. (Якби не геніальний Олександр Філіппенко в образі Дона Реби, про цей фільм краще було б забути.) Кіносценарій Стругацьких «П’ять ложок еліксиру», за мотивами повісті «Кульгава доля», було екранізовано двічі. Фільму Аркадія Сиренка «Спокуса Б.» (1990) пощастило встигнути вийти на екрани в країні зі вмираючим кінопрокатом, і сенсацією він не став. Дипломний фільм випускника ВГІКу Тимура Шина «Шість» (2012) з Владиславом Гаркаліним у головній ролі виявився настільки поганим, що прокату так і не очекався і після показу на фестивалі у Виборзі канув у небуття. (Копії немає навіть на рутрекері.) У 1994 році виходить європейська екранізація «Малюка» – «Непризначені зустрічі» чешки Ірени Павласкової.

Костянтин Лопушанський, у чиєму активі вже була робота з АБС над фільмом «Листи мертвої людини» 1986 року, поставив через двадцять років чудову екранізацію «Бридких лебедів». Фільм став одним з найкращих кіновтілень прози Стругацьких, разом зі «Сталкером», «Днями затемнення» і «Важко бути Богом» Олексія Германа (2013) – гігантською, макабричною фрескою, що нагадує кошмарний сон. Ну і, звичайно ж, згадаймо «Залюднений острів» Федора Бондарчука, який багатьом з нас не пощастило побачити в українському прокаті вісім років тому. Подивимося, яке місце в цьому списку займе серіал Алана Тейлора.